Місто, яке може пересуватися: концепція Very Large Structure.Що відбувається з містами, коли вони втрачають економічну основу? Таке іноді трапляється: скорочення промисловості та робочих місць може призводити до відтоку населення. Одним із найвідоміших прикладів є Детройт, де занепад автомобільної промисловості протягом десятиліть сприяв значному скороченню населення.
Іспанський архітектор Мануель Домінгес (Manuel Domínguez) запропонував футуристичну концепцію, яка по-новому розглядає цю проблему. Його проєкт отримав назву Very Large Structure (VLS) — величезне мобільне місто, здатне переміщуватися разом із людьми та необхідною інфраструктурою. Опис проєкту на ArchDaily
Very Large Structure був дипломним проєктом Домінгеса в Мадридській школі архітектури. Попри фантастичний вигляд, архітектор намагався максимально детально опрацювати технічну сторону концепції. Передбачалося, що місто матиме житлові та виробничі приміщення, громадські простори й енергетичну інфраструктуру.
Основною особливістю VLS є величезні гусеничні платформи, за допомогою яких конструкція могла б пересуватися. Для розробки цієї частини проєкту Домінгес використовував принципи, характерні для важкого машинобудування, гірничої промисловості та великих транспортних систем.
За задумом автора, мобільність дозволила б місту переміщуватися туди, де з’являються нові ресурси, виробничі можливості або інші економічні перспективи. Таким чином, замість того щоб залишати місто після зникнення робочих місць, його мешканці теоретично могли б переміщувати саму міську інфраструктуру.
Ідея мобільного міста не є новою. Ще в 1960-х роках британська архітектурна група Archigram розробляла концепцію Walking City. Одним із найвідоміших учасників цього напряму був архітектор Рон Еррон (Ron Herron), який уявляв майбутні міста як величезні автономні машини, здатні пересуватися поверхнею Землі.
Проєкт Домінгеса багато в чому продовжує цю традицію футуристичної архітектури. Проте на відміну від суто фантастичних концепцій минулого, автор намагався спиратися на технології, які вже існували в сучасному важкому машинобудуванні.
Передбачалося, що Very Large Structure матиме довжину близько 560 метрів. Для її переміщення планувалося використовувати численні гусеничні рушії. Масштаб конструкції мав бути настільки великим, що вона фактично перетворювалася б на повноцінну міську інфраструктуру, а не просто на окрему будівлю. Матеріал про концепцію на Inhabitat
Втім, Very Large Structure ніколи не будували. Сам Домінгес розглядав проєкт передусім як архітектурне дослідження та спосіб продемонструвати можливості мобільної архітектури. Тому називати VLS готовою технологією або реальним проєктом майбутнього міста було б неправильно.
Ідея має й інші потенційні застосування. Принцип мобільної інфраструктури можна уявити корисним для районів, де ресурси або виробничі можливості постійно змінюються. Подібний підхід також може бути цікавим для гірничодобувної промисловості, великих тимчасових виробничих комплексів або, у далекій перспективі, для створення поселень на інших планетах.
Саме тому Very Large Structure цікава не стільки як реальний план будівництва величезного міста, скільки як футуристичний експеримент. Він змушує замислитися над тим, чому місто обов’язково має залишатися прив’язаним до одного місця і чи може міська інфраструктура колись стати такою ж мобільною, як транспорт, який сьогодні нею користується. Джерело