Мурахи привертають увагу складною соціальною організацією, високим рівнем кооперації, силою, витривалістю та здатністю адаптуватися до різноманітних умов середовища. Мурашина колонія функціонує як єдина біологічна система, у якій кожна особина виконує визначену роль.
Розвиток мурах відбувається з повним перетворенням (голометаболією) і включає чотири стадії: яйце, личинку, лялечку та імаго (дорослу комаху).
У більшості видів яйця відкладає лише репродуктивна самка — матка (королева). Зазвичай у колонії вона одна, хоча в окремих видів співіснує кілька маток. Робочі мурахи також є самками, однак переважно не беруть участі в розмноженні. Матка значно більша за робочих особин і живе у 5–10 разів довше. У деяких видів тривалість життя матки перевищує 20 років, а максимальний зареєстрований вік становить 28 років. Протягом життя вона безперервно відкладає яйця. Після шлюбного льоту матка, як правило, спаровується лише один раз, а запасу сперматозоїдів, що зберігається у спеціальному органі — сперматеці, вистачає на все життя.
У більшості видів із запліднених яєць розвиваються самки, а з незапліднених — самці. Водночас у деяких видів існують інші механізми розмноження, зокрема партеногенез, коли самки розвиваються без запліднення.
Попри поширену думку, матка не керує колонією. Її основна функція — відкладання яєць. Організація життя колонії забезпечується колективною поведінкою робочих мурах, які за допомогою феромонів, тактильних контактів і взаємодії координують більшість процесів. Якщо продуктивність матки знижується, робочі мурахи можуть замінити її молодою або сформувати нову колонію.
Форма яєць залежить від виду. Найчастіше вони дрібні й овальні, хоча трапляються округлі або видовжені. Після відкладання яйця переносять до спеціальних виводкових камер. Мурашник складається з численних камер, з’єднаних ходами, які виконують різні функції: вирощування потомства, зберігання корму, утилізація відходів, зимівля та інші.
Робочі мурахи постійно доглядають за потомством. Вони підтримують оптимальні температуру й вологість, регулярно переносячи яйця, личинок і лялечок між камерами залежно від умов мікроклімату.
Яйця регулярно очищають, облизуючи їх поверхню. Це зменшує ризик розвитку грибів і бактерій та підтримує належний стан оболонки яйця. Через певний час із яйця виходить личинка.
Личинки не мають ніг, складних очей і повністю залежать від догляду робочих мурах. Їх годують рідкою їжею, яку передають шляхом трофаллаксису. У багатьох видів личинки також здатні споживати тверді частинки корму, насіння або подрібнену здобич.
Характер харчування личинки значною мірою визначає її подальший розвиток. Саме кількість і якість корму, а також дія гормонів, феромонів і температурних умов впливають на формування майбутньої касти — робочої особини, солдата чи матки.
Личинки виділяють поживні секрети, які споживають дорослі мурахи. Взаємний обмін їжею та біологічно активними речовинами (трофаллаксис) відіграє важливу роль у функціонуванні колонії.
Збільшення розмірів тіла відбувається лише на стадії личинки. Після завершення метаморфозу доросла комаха вже не росте.
Під час розвитку личинки кілька разів линяють. У більшості видів відбувається чотири линяння, хоча їхня кількість може варіювати залежно від виду. Перед заляльковуванням личинки починають виділяти екскременти, які робочі мурахи переносять до спеціальних камер для відходів.
Через 2–3 тижні личинка переходить у стадію лялечки. У багатьох видів вона вкривається шовковим коконом, який личинка пряде за допомогою слинних залоз. Робочі мурахи підтримують кокони в чистоті й за сприятливих умов можуть тимчасово переносити їх ближче до поверхні мурашника для кращого прогрівання.
Під час метаморфозу відбувається повне перетворення організму. Через 2–3 тижні з лялечки виходить доросла мураха. Молоді особини мають світле, м’яке тіло, яке поступово твердіє й набуває характерного для виду забарвлення.
У видів, що формують кокони, молода мураха не завжди здатна самостійно їх розірвати, тому робочі мурахи допомагають їй звільнитися. Після цього нова особина очищується, її кутикула твердіє, і вже незабаром вона приступає до виконання робіт у колонії.
Спочатку молоді мурахи доглядають за потомством і маткою, підтримують чистоту та виконують роботи всередині мурашника. З віком вони переходять до будівництва ходів, охорони гнізда, а згодом стають фуражирами — особинами, що добувають корм за межами колонії. Джерело