Цикута, або віха, вех (Cicuta) — рід багаторічних трав’янистих рослин родини окружкових (Apiaceae). Представники цього роду поширені переважно в помірних і субарктичних районах Північної півкулі — у Європі, Азії та Північній Америці. За сучасною таксономічною базою Kew, рід Cicuta включає чотири визнані види.
Цикута належить до рослин, які становлять особливу небезпеку для людини. Її зовнішній вигляд типовий для багатьох представників родини Apiaceae: високі стебла, перисторозсічені листки та дрібні білі квітки, зібрані у складні зонтики. Саме через таку схожість цикуту можна помилково сприйняти за іншу рослину.
Як виглядає цикута
Цикути — багаторічні трав’янисті рослини, окремі представники роду можуть досягати значної висоти. Стебло прямостояче, порожнисте, зазвичай розгалужене у верхній частині. Листки великі, перисторозсічені, часто двічі або тричі перисті.
Квітки дрібні, переважно білі або зеленувато-білі. Вони зібрані у складні, відносно пухкі зонтики, характерні для родини Apiaceae. Плоди — сухі двосім’янки, форма та будова яких мають значення для визначення виду.
Найвідомішим представником роду в Україні є цикута отруйна (Cicuta virosa). Kew зазначає цей вид як прийнятий таксон із природним ареалом у субарктичній та помірній частинах Північної півкулі; до його природного поширення належить і Україна.
Де росте цикута
Цикута пов’язана насамперед із вологими місцями. Її можна зустріти на заболочених луках, біля річок та озер, у заплавах, на вологих берегах і в інших місцях із постійно або періодично надмірним зволоженням.
Cicuta virosa може рости навіть у безпосередній близькості до води. Саме тому під час прогулянок біля водойм варто пам’ятати: привабливий вигляд рослини не означає, що вона безпечна.
Цикута отруйна
Цикута отруйна (Cicuta virosa L.) — один із найнебезпечніших видів роду. Це багаторічна рослина, яка зазвичай має прямостояче порожнисте стебло та двічі-тричі перисторозсічені листки. Квітки білі, зібрані у складні зонтики.
Особливо характерною ознакою є товсте кореневище, яке має внутрішні порожнини, розділені поперечними перегородками. Проте намагатися розрізати, ламати або куштувати кореневище для визначення рослини категорично не можна.
Чим небезпечна цикута
Небезпека цикути пов’язана передусім із цикутоксином — надзвичайно токсичною речовиною з групи C17-поліацетиленів. Дослідження Cicuta virosa показують, що рослина містить цикутоксин та інші споріднені поліацетиленові сполуки.
Цикутоксин впливає на центральну нервову систему, зокрема порушує роботу ГАМК-ергічних механізмів гальмування. У результаті виникає надмірне збудження нервової системи, яке може проявлятися тяжкими судомами.
Отруєння може супроводжуватися нудотою, блюванням, тремтінням, судомами, порушеннями свідомості, розладами дихання та серцевого ритму. У тяжких випадках воно може закінчитися смертю.
Особливо небезпечне кореневище
Історично саме кореневища цикути ставали причиною багатьох отруєнь. Це пояснюється не лише високою токсичністю, а й тим, що підземна частина рослини може бути схожою на корені деяких їстівних рослин.
Тому жодну частину цикути не можна використовувати в їжу, для приготування настоїв чи домашніх «лікарських» засобів.
Чи токсична висушена рослина?
Небезпека цикути не зводиться лише до свіжої рослини. Наукова література описує тяжкі отруєння рослинами роду Cicuta, а токсикологічні огляди наголошують на гострій токсичності водяного болиголова та можливості смертельного отруєння після вживання рослинного матеріалу.
Тому не варто збирати невідому рослину для сушіння, сіна або корму тваринам. Отруйні рослини можуть становити небезпеку і для худоби.
Цикута і схожі рослини
Цикута належить до родини Apiaceae — великої групи рослин, серед яких є як харчові культури, так і дуже отруйні види. Через це визначати її лише за загальним принципом «білий зонтик і перисті листки» небезпечно.
Цикута може бути візуально схожа на:
– болиголов плямистий (Conium maculatum);
– деякі види борщівника (Heracleum);
– інші дикорослі рослини родини Apiaceae.
Водночас ці рослини не є одним і тим самим видом і містять різні токсичні речовини. Наприклад, для болиголова плямистого характерні алкалоїди, зокрема коніїн, тоді як основною токсичною сполукою водяного болиголова є цикутоксин.
Тому не можна визначати їстівність дикої рослини лише за схожістю із знайомою культурою або за фотографією без надійної ботанічної ідентифікації.
Види роду Cicuta
За сучасною базою Plants of the World Online рід Cicuta включає чотири прийняті види:
1. Cicuta bulbifera L.
2. Cicuta douglasii (DC.) J.M.Coult. & Rose
3. Cicuta maculata L.
4. Cicuta virosa L.
Перші три види поширені переважно в Північній Америці, тоді як Cicuta virosa має значний євразійський ареал і природно трапляється, зокрема, в Україні.
Цікаві факти про цикуту
Цикута має давню історію в культурі та медицині, однак її отруйність не варто недооцінювати. У науковій токсикологічній літературі водяні болиголови (Cicuta та близькі токсичні рослини) належать до найбільш небезпечних отруйних рослин. Навіть невелика кількість проковтнутого рослинного матеріалу може спричинити тяжке отруєння.
Особливу небезпеку становить швидкий розвиток неврологічних симптомів. Описані випадки тяжкого отруєння із судомами та втратою свідомості, що потребували інтенсивної медичної допомоги.
Що робити при підозрі на отруєння
Якщо людина могла проковтнути цикуту або невідому рослину, не слід чекати появи симптомів і не варто намагатися лікувати отруєння самостійно. Потрібно якнайшвидше звернутися по екстрену медичну допомогу та повідомити медикам, яку рослину могла вжити людина.
При тяжкому отруєнні лікування є переважно підтримувальним і потребує медичного контролю, зокрема контролю дихальних шляхів та судом.
Цикута — рослина, яку краще знати для того, щоб обходити стороною. Її білі зонтики та характерне листя можуть здаватися цілком невинними, але за ними приховується один із найнебезпечніших рослинних токсинів. У природі не варто торкатися, зрізати чи куштувати незнайомі рослини, особливо ті, що ростуть біля боліт, річок та озер. Джерело