Таджицький національний парк є одним із найбільших високогірних природоохоронних об’єктів Центральної Азії. Він охоплює понад 2,5 мільйона гектарів на сході Таджикистану, у центральній частині так званого «Памірського вузла» — району, де сходяться та зближуються великі гірські системи Центральної Азії.
На сході парку переважають високогірні плато й сухі холодні ландшафти, тоді як на заході розташовані глибокі долини, круті хребти та високі зледенілі вершини, деякі з яких перевищують 7000 метрів.
Для території характерні великі сезонні та добові коливання температури, сильна континентальність клімату, значна висота над рівнем моря та складний гірський рельєф.
На території парку зареєстровано 1085 льодовиків, серед яких розташований льодовик Федченка — один із найдовших долинних льодовиків світу та найдовший долинний льодовик Євразії за межами полярних областей.
Крім того, тут налічується близько 170 річок і понад 400 озер.
Флора парку поєднує елементи південно-західної та центральноазійської флористичних областей. Серед характерних тварин — архар Марко Поло, сніговий барс, сибірський козерог (Capra sibirica) та інші рідкісні й вразливі види.
Територія парку належить до сейсмічно активного регіону. Сильні землетруси тут можуть супроводжуватися обвалами, зсувами та іншими процесами, здатними істотно змінювати гірський рельєф.
Величезна площа, важкодоступність і відносно низька щільність населення сприяють збереженню природних ландшафтів. Водночас окремі райони традиційно використовуються місцевими громадами для випасу худоби та інших видів природокористування.
Територія парку має особливе значення для вивчення тектонічних процесів, пов’язаних зі зіткненням Індійської та Євразійської літосферних плит, а також формуванням і деформацією гірських систем Центральної Азії.
Видатна універсальна цінність
Короткий опис
Національний парк Таджикистану площею 2 611 674 га є величезною охоронюваною територією, що охоплює значну частину Паміру в межах Таджикистану.
Памірські гори розташовані в центрі так званого «Памірського вузла» — району, де взаємодіють і зближуються великі гірські системи Євразії.
Формування сучасного рельєфу регіону пов’язане насамперед зі складною взаємодією Індійської та Євразійської плит. Тривале стиснення земної кори спричинило складчастість, насуви, розломи, підняття гірських масивів та інші форми тектонічної деформації.
Разом із Каракорумом Памір належить до найбільш тектонічно активних гірських регіонів світу.
Національний парк вирізняється величезними розмірами, суворими високогірними ландшафтами та поєднанням сильно зледенілих вершин, глибоких ущелин, високогірних плато, пустельних і степових ландшафтів.
На території парку розташовані кілька особливо відомих природних об’єктів:
- льодовик Федченка — найдовший долинний льодовик Євразії за межами полярних областей;
- озеро Сарез — глибоке високогірне озеро, що утворилося після потужного землетрусу 1911 року та спричиненого ним гірського обвалу, який перекрив річку Мургаб;
- озеро Каракуль — одне з найвищих великих озер регіону, походження якого пов’язують з ударною подією, що сформувала великий кратер.
Природна краса та геологічне значення
Національний парк Таджикистану є однією з найбільших охоронюваних високогірних територій Палеарктики.
Поєднання високих гір, зледенілих вершин, долинних льодовиків, глибоких річкових ущелин, високогірних пустель, степів та озер створює ландшафти виняткової природної краси.
Особливо вражаючим природним об’єктом є льодовик Федченка. Він являє собою величезну льодовикову систему, що спускається з високогірних районів Центрального Паміру.
Важливе геоморфологічне значення має й озеро Сарез.
Воно виникло внаслідок землетрусу 18 лютого 1911 року, коли величезна маса гірських порід зійшла в долину Мургабу та перекрила річку. Так сформувалася природна загатна гребля Усої, за якою почало накопичуватися озеро.
Об’єм гірської маси, переміщеної під час катастрофи, оцінюють приблизно у 2 км³, а її масу — приблизно у 6 мільярдів тонн.
Сарез є одним із найцікавіших прикладів того, як землетрус і пов’язаний із ним обвал можуть за дуже короткий час радикально змінити гірський ландшафт.
Критерій (vii): виняткова природна краса
Національний парк поєднує надзвичайно різноманітні високогірні ландшафти.
Тут можна побачити:
- високі зледенілі вершини;
- величезні долинні льодовики;
- глибокі гірські ущелини;
- високогірні плато;
- холодні пустельні та степові ландшафти;
- високогірні озера;
- річкові долини та льодовикові морени.
Особливе місце посідають озера Сарез і Каракуль.
Сарез вражає поєднанням величезної гірської загати, глибокої водойми та навколишніх високих хребтів.
Каракуль лежить серед сухих високогірних ландшафтів Східного Паміру. Його басейн пов’язують з ударною подією, що сформувала великий метеоритний кратер.
Критерій (viii): геологічні та геоморфологічні процеси
Памір є одним із головних центрів сучасного гірського зледеніння Центральної Азії.
Національний парк демонструє поєднання:
- численних високих гірських масивів;
- долинних льодовиків;
- глибоких річкових ущелин;
- льодовикових і перигляціальних форм рельєфу;
- холодних високогірних пустель;
- озер і річкових долин.
Це геологічно активна територія, де продовжуються процеси деформації земної кори.
Одним із найвизначніших геоморфологічних об’єктів є Сарезьке озеро. Його походження безпосередньо пов’язане із землетрусом та гігантським гірським обвалом.
Озеро має велике наукове значення, оскільки його басейн і загатна гребля залишаються об’єктами спостережень за сучасними геологічними та гідрологічними процесами.
Територія парку також є важливим природним «полігоном» для дослідження того, як взаємодія літосферних плит формує високі гірські системи.
Цілісність території
Об’єкт всесвітньої спадщини охоплює всю територію Національного парку Таджикистану.
Завдяки величезній площі, складному гірському рельєфу, високогірно-пустельному характеру значної частини території та віддаленості від великих населених пунктів парк зберігає високий рівень природної цілісності.
Формальна буферна зона для об’єкта не передбачена.
Центральна зона національного парку становить майже 78% території об’єкта, а решта поділена на три зони сталого обмеженого використання, розташовані переважно по периферії.
Національний парк перебуває у державній власності та має найвищий статус природоохоронної території відповідно до законодавства Таджикистану.
Охорона та управління
Законодавча база та система управління парком передбачають охорону його природних комплексів і обмеження діяльності, яка може завдати шкоди території.
Зокрема, законодавством заборонено видобування корисних копалин у межах об’єкта.
Існує план управління, затверджений урядом. За координацію природоохоронної діяльності відповідають державні органи, що опікуються природоохоронними територіями.
У реалізації плану управління беруть участь місцеві громади. При цьому визнаються їхні традиційні права на використання природних ресурсів у межах установленого режиму.
Зонування має поєднувати потреби охорони природи з традиційним природокористуванням.
Фінансування парку здійснюється переважно з державних джерел, доповнених коштами донорських та інших природоохоронних проєктів.
Проблеми та перспективи охорони
Включення Національного парку Таджикистану до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО створює додаткові можливості для розвитку екотуризму та міжнародної наукової співпраці.
Водночас збільшення туристичного навантаження потребує належного контролю, щоб не погіршити стан природних комплексів.
Однією з головних проблем залишається довгострокове фінансування охоронних заходів, моніторингу та забезпечення виконання природоохоронного законодавства.
ЮНЕСКО також звертає увагу на необхідність удосконалення системи моніторингу стану біорізноманіття, природних середовищ існування та ключових геоморфологічних процесів.
Окремо в документах щодо управління територією розглядаються можливості отримання додаткового фінансування від регульованого трофейного полювання. ЮНЕСКО наголошує, що така діяльність може бути допустимою лише за науково обґрунтованого управління популяціями, суворого контролю та незалежного моніторингу.
Чому Таджицький національний парк важливий?
Таджицький національний парк — це не просто велика охоронювана територія.
В одному місці тут поєднуються:
семитисячні вершини;
величезні льодовики;
високогірні пустелі;
глибокі ущелини;
землетруси та активні розломи;
озера, створені природними катастрофами;
рідкісні гірські тварини;
і величезні простори майже недоторканої природи.
Саме це робить парк унікальним для науки та охорони природи.
Тут можна одночасно спостерігати процеси, які формують гори, льодовики, що змінюють рельєф, річки, які переносять уламковий матеріал, та екосистеми, пристосовані до життя на екстремальних висотах.
Таджицький національний парк є одним із найкращих прикладів того, як геологія, клімат, вода, льодовики та біорізноманіття формують єдиний високогірний ландшафт.
Джерело: UNESCO — Tajik National Park (Mountains of the Pamirs)