Бозжира (Bozjira), що в перекладі з казахської «бліда долина» або «сіра земля», це гряда різних за розмірами і формами скельних утворень, що знаходяться на території Устюртського заповідника у Каракіянському районі Мангістауської області Казахстану.
Устюртський заповідник займає площу 223,3 тисячі гектарів, створено його в 1984 р. для збереження пустельних ландшафтів плата Устюрт, у тому числі рідкісних видів фауни та флори цієї місцевості.
На глинистих ґрунтах переважають біюргунові, кейреукові; на щебнистих – тасбіюргунові; на кам’янистих – їжачникові, полинові, берізкові, кучерявкові, саксаулові; на солончаках ростуть реомюрієві, поташникові та сарсазанові спільноти.
Флора заповідника представлена 263 видами рослин, з них 5 червонокнижних: м’якоплідник критмолистий, катран беззубий, марена крейдяна, молочай твердобокальчастий і солянка хівінська.
Фауна плата: земноводні – жаба зелена, плазуни – 22 види, ссавці – 45 видів, птахи – 111 видів, включно з перелітними. Із них до Червоної книги занесено:
– 11 видів птахів (рожевий фламінго, балабан, сапсан, стерв’ятник, степовий орел, беркут, пугач, джек, змієїд, чорночеревий рябок, коровайка);
– 9 видів ссавців (устюртський муфлон, джейран, каракал, манул, перегузня, барханний кіт, медоїд, білочеревий стрілковух, гепард (вимер на території Казахстану в 1960-і роки), леопард (з’явився замість гепарда);
– 1 вид плазунів (чотирисмуговий полоз).
Найкрасивішою рослиною тут є особливий вид гіацинтів. Ще зустрічаються акації та деякі різновиди ожини.
Тваринний світ багатий на ящірок. Помітити їх важко, оскільки вони зливаються із землею завдяки забарвленню. До того ж зустрічаються скорпіони та черепахи.
Фото Дмитра Ругіса:
Урочище Бозжира є ланцюжком залишкових гір різних форм, розташованих на дні каньйону в західній частині плата Устюрт. Візитною карткою урочища стали ізольовані гірські масиви, що нагадують ікла.
Неземний ландшафт урочища Бозжира немовби створений для зйомок голлівудських фільмів у жанрі фентезі. Тут можна знімати і вестерни, оскільки пейзаж схожий з пейзажом Долини Монументів у США.
Урочище Бозжира колись було дном океану Тетіс, який у давнину поділяв надконтинент Пангею на дві частини – Гондвану та Лавразію. Імовірно, понад 5 млн років тому Тетіс остаточно висох. Реліктами океану є Каспійське, Середземне та Чорне моря.
Нинішній вид урочища – наслідки природних катаклізмів. За словами вчених, деякий час урочище Бозжира було степом, де мешкали древні коні та шаблезубі тигри, також були знайдені останки леопардів та гепардів. Сьогодні на території Бозжира можна ще знайти різні скам’янілості молюсків, відбитки водоростей на камінні і навіть зуби стародавніх акул.
«Бозжира» з казахської перекладається як «бліда долина» або «сіра земля». Фарби тут і справді ніби приглушені, тому що скелі утворені з осадових гірських та крейдяних порід. Сьогодні Устюртське плато перетворюється на чинки – важкодоступні скелі великої висоти.
Особливості скельних утворень. На вході в долину стоять два прозвані в народі через свою схожість із зубами гіганта «Азу тiстерi». У висоту вони сягають 200 метрів. Підніжжя цих останців – популярне місце у туристів, де вони часто розбивають намети. До того ж в урочищі є й інші химерні гори, схожі на юрти, списи, підводні човни тощо.
Скелі мають різні відтінки від бежевого до коричневого, що підтверджує, що відбувалися коливання клімату та зміни складу флори та фауни у різні геологічні епохи.
Найкрасивішим в урочищі є зустріч сходу й заходу сонця, бо світло забарвлює скелі в нові відтінки, що дозволяє побачити нові риси і надзвичайні деталі.
Ландшафт урочища під впливом опадів та вітру постійно зазнає змін. Дослідження показують, що приблизно через 5 тисячоліть Бозжира взагалі буде невпізнанною.
Розташування. За 20 км від урочища знаходиться підземна мечеть Бекет-ата – головна мусульманська святиня в області. Приблизно на такій же відстані, але в іншому напрямку – гора Бокти. Вона схожа на гігантський листковий пиріг, складений із різнокольорових порід.
Відвідувати урочище краще влітку. З осені до середини весни починаються дощі, які розмивають дороги. Це ускладнює шлях і робить його небезпечним для проїзду. Туристи, що застрягають в урочищі, можуть чекати допомоги по кілька днів, тому варто бути гранично обережним.
Влітку дно каньйону сильно перегрівається. Температура на 10-15 градусів вища, ніж у розташованих поруч містах. Вночі тут досить холодно, тож треба брати теплі речі із собою. Також варто постійно моніторити зміни погоди. Одне з найчастіших спостережень туристів – туман, який може повиснути лише над однією частиною плата, а трохи далі повітря вже буде чистим і прозорим.
Найближче, майже в 150 км до урочища Бозжира, знаходиться місто Жанаозен. Від Актау до урочища – близько 300 км.
Дістатися до Бозжира можна тільки на машинах, особливо на позашляховиках і лише за сухої погоди – асфальтованої дороги немає. Виїхавши з Актау, шлях проходить через Жанаозен, через 20 км після Жанаозена буде розвилка з покажчиком. Повернувши ліворуч, можна виїхати до мечеті Бекет-ата, а поворот праворуч приведе в потрібний напрямок – до аулу Сенек. Від Сенека шлях лежить через долину гори Бокти, далі на дорозі до Бозжира – численні спуски та підйоми.
