Хімічний склад вівсу посівного,
Дія вівсу посівного,
Способи застосування вівсу посівного.
Овес посівний або овес звичайний (Avena sativa L.) – трав’яниста рослина сімейства Poaceae (Gramineae) – злаки (злакові).
Цікаві факти про лікарські рослини, які використовуються в народній і традиційній медицині та ветеринарній практиці з лікувальними і профілактичними цілями.
Хімічний склад вівсу посівного,
Дія вівсу посівного,
Способи застосування вівсу посівного.
Овес посівний або овес звичайний (Avena sativa L.) – трав’яниста рослина сімейства Poaceae (Gramineae) – злаки (злакові).
Хімічний склад груші звичайної,
Дія груші звичайної,
Способи застосування груші звичайної.
Груша звичайна (Pyrus comminus L.) – рослина родини Rosaceae (розові).
Хімічний склад алое,
Дія алое,
Способи застосування алое.
Алое деревоподібна (Aloe arborescens Mill.) – багаторічна м’ясиста рослина родини Liliaceae (лілійні). Народні назви: столітник, доктор, ранник.
Хімічний склад агави американської,
Дія агави американської,
Способи застосування агави американської.
Агава американська (Agave americana L.) – тропічна рослина родини Amaryllidaceae (амарилісові).
Хімічний склад цетрарії ісландської,
Дія цетрарії ісландської,
Способи застосування цетрарії ісландської.
Цетрарія ісландська або ісландський мох (Cetraria islandica (L.) Ach.) – багаторічний листоподібно-кущистий лишайник родини Parmeliaceaea (пармелієві). Народні назви: сухоборний мох, олейний мох.
Хімічний склад барбарису звичайного,
Дія барбарису звичайного,
Способи застосування барбарису звичайного.
Барбарис амурський (Berberis amurensis Rupr.), барбарис східний (Berberis orientalis Schneid.), барбарис звичайний (Berberis vulgaris L.) – рослини родини барбарисові (Berberidaceae).
Гострий тонзиліт в побуті називають ангіною. Ангіна (від лат. Ango – стискаю, здавлюю, душу) – інфекційне захворювання з місцевими проявами у вигляді запалення компонентів лімфатичного глоткового кільця, викликається стрептококами або стафілококами, рідше іншими мікроорганізмами (вірусами і грибами). Найчастіше вражаються піднебінні мигдалини, значно рідше зустрічається ангіна носоглоткових і язикових мигдалин. Інфекція може бути занесена ззовні або бути наслідком активізації мікробів, які постійно перебувають в лакунах мигдалин, каріозних зубах, в порожнині носа і придаткових пазухах. Захворюванню сприяє охолодження або інші несприятливі фактори, що ведуть до ослаблення організму.
«Лікар лікує, природа зцілює» – Гіппократ.
Знаменитий давньогрецький лікар Гіппократ, який увійшов в історію як «батько» медицини, вважав, що хвороба – це результат порушення харчування, звичок і характеру життя людини.