Оптичне явище Aurora Borealis в небі України 19–21 січня 2026 року виникло внаслідок геомагнітної бурі рівня G3–G4 після серії сонячних спалахів. Але чому червоне небо над Україною — це аномалія, а не просто красиве полярне сяйво?
Полярне сяйво для наших широт зазвичай слабке й короткочасне, а домінування червоного кольору свідчить про аномальну зміну оптичних властивостей атмосфери під час потужного геомагнітного збурення.
Aurora Borealis (північне сяйво) не є нормою для наших широт. Йдеться про наслідки радіаційної бурі рівня S4 та геомагнітного шторму рівня G4. Події такого масштабу в нашому секторі не фіксувалися щонайменше два десятиліття.
Далі: активні зони 4341 та 4345, аналітика доктора Таміти Сков: чому викид був таким швидким і чому він був спрямований безпосередньо на Землю. Деформація магнітного щита, процеси у верхніх шарах атмосфери та роль сучасного аерозольного забруднення. Як це впливає на самопочуття?
Активна область 4341 — це група сонячних плям, зареєстрована системою NOAA як AR 4341
Основні характеристики:
– складається з кількох плям із складною магнітною структурою;
– може продукувати сонячні спалахи класів M або X (залежить від поточної фази розвитку);
– потенційне джерело корональних викидів маси (CME).
Вплив на Землю можливий, якщо: область знаходиться на видимому диску Сонця (особливо ближче до центру); стався потужний спалах із CME, спрямованим у бік Землі.
Наслідки можуть включати:
– магнітні бурі;
– полярні сяйва (іноді видимі навіть в Україні при сильних бурях);
– тимчасові збої радіозв’язку або GPS.
Активна зона 4345 (AR 4345)— ще одна сонячна група плям, яка спостерігається в період підвищеної сонячної активності (пік 25-го сонячного циклу).
Що про неї відомо:
– може бути меншою або більш стабільною порівняно з 4341;
– якщо має складний магнітний клас (β-γ-δ), ризик сильних спалахів зростає;
– при активізації здатна викликати геомагнітні збурення.
Чому це зараз важливо? Ми перебуваємо поблизу максимуму 25-го сонячного циклу (2024–2025 рр.), тому кількість активних зон збільшена, частішають спалахи та магнітні бурі, зростає ймовірність полярних сяйв навіть у середніх широтах (зокрема в Україні).
Що сталося на Сонці? Щоб оцінити масштаб події, звернімося до аналізу астрофізика Таміти Сков — фахівчині з космічної погоди. За даними супутникових спостережень, в активних зонах 4341 та 4345 сформувалася надзвичайно складна магнітна конфігурація.
Це не був поодинокий спалах. Ми мали справу з каскадом вивержень. У цих зонах виникла система замкнених магнітних петель, які утримували великі об’єми сонячної речовини — філаментів. Через надвисоку напруженість поля одна з основних магнітних петель дестабілізувалася, що призвело до масового вивільнення плазми.
Цей процес відомий як корональний викид маси (CME). Особливість цієї події полягає в тому, що «батьківський» філамент захопив за собою серію менших структур. Саме тому викид виявився настільки об’ємним.
Цифри дивують навіть досвідчених астрофізиків: швидкість потоку плазми становила від 1400 до 1700 км/с. Це категорія екстремально швидкого викиду. Зазвичай таким хмарам потрібно 3–4 доби, щоб дістатися Землі. Цей же подолав відстань усього за 25 годин. Саме ця швидкість пояснює раптовість і колосальну силу удару по магнітосфері.
Важливий нюанс: поруч розташовувалася велика корональна діра, яка фактично «відкрила коридор» для ударної хвилі. Це було фронтальне влучання — найнебезпечніший сценарій.
Історичний контекст. Подія вже увійшла до переліку найпотужніших у сучасній історії, хоча людство з таким стикалося й раніше. Найвідоміший приклад — подія Керрингтона 1859 року, коли телеграфні лінії в Європі та США іскрили, а оператори зазнавали уражень струмом.
У 1989 році подібна буря вивела з ладу енергосистему Квебеку — мільйони людей залишилися тоді без електрики на 9 годин.
Але сьогодні ситуація принципово інша. Ми маємо тисячі супутників на низьких орбітах, глобальні навігаційні системи. Аналітики NASA та ESA назвали цей шторм глобальним тестом на живучість електроніки.
Чому небо над Україною стало червоним? Полярне сяйво над Києвом, Львовом та Одесою — це аномалія. Зазвичай магнітосфера спрямовує заряджені частинки до полюсів. Коли ж сяйво з’являється в середніх широтах, це означає, що магнітний щит серйозно стиснувся.
Червоний колір виникає на висотах понад 200 км, де частинки взаємодіють з атомарним киснем. У нормі ми бачимо переважно зелений спектр, який формується нижче — приблизно на висоті 100 км.
В Україні зелений шар фізично перебував за горизонтом, і ми бачили лише «верхівку айсберга» — червоне світіння.
Але є й друга причина — екологічна. Зверніть увагу на текстуру сяйва. У полярних регіонах воно чітке, структуроване, з повним спектром кольорів. Над Україною ж воно виглядало дифузним і розмитим.
Це наслідок аерозольного розсіювання. Пил, продукти згоряння, мікро- та нанопластик створюють у повітрі своєрідну «брудну лінзу», яка поглинає короткі хвилі (зелений спектр) і пропускає довші — червоні. Ми побачили полярне сяйво, пропущене крізь фільтр нашої реальності — забрудненої та травмованої війною атмосфери.
Вплив на самопочуття. Радіаційна буря рівня S4 — подія рідкісна. За сумарною інтенсивністю вона стала найсильнішою з 2003 року. Водночас спектр був «м’яким»: частинок було багато, але без надвисокої енергії. Пряме опромінення — міф. Атмосфера нас надійно захищає.
Але електромагнітне збурення — реальність. Для людей у стані хронічного стресу буря стає не причиною, а тригером. Вона підсилює вже наявне напруження, переводячи нервову систему в режим гіпернастороженості.
Як допомогти собі? Ми можемо підтримати власну систему адаптації: пийте більше води — у дні бур кров стає в’язкішою; зменште споживання кофеїну та цукру; обмежте екрани, особливо ввечері; зменшіть споживання тривожних новин.
Підсумок. Полярне сяйво над Україною — це сигнал про вразливість захисних механізмів Землі та про її взаємодію з космічними процесами. Не варто боятися Сонця. Варто розуміти процеси й піклуватися про власний баланс.
Джерело: