«Чорним містом» називають Хара-Хото. Сьогодні це руїни стародавнього тангутського міста Етзина (Хейжунчен) в хошуні Етзин аймака Алашань (Внутрішня Монголія, Китай).
Місто Хара-Хото під назвою Етзина було описане Марко Поло в «Книзі чудес світу» (опис подорожей венеційця Марка Поло Азією та Африкою в 1276 – 1291 роках, які з його слів записав давньофранцузькою мовою пізанець Рустікелло, після програної пізанцями битви при Мелорії вони разом сиділи в генуезькій тюрмі).
Місто Хара-Хото відоме з першої половини XI ст. (засноване десь в 1032 році). Досить бистро стало важливим торговим центром тангутської держави. Фортеця Хара-Хото мала прямокутну форму, розмірами 440 × 360 м. У 1226 році місто було захоплене Чингісханом, але пережило і новий розквіт при монгольському правлінні.
Легенди відносять руйнування м. Хара-Хото до 1372 р., коли Етзин, гарнізоном якого командував Хара-Батор, було оточене військами китайської династії Мін. Але також припускають, що однією з причин залишення жителями свого міста могла також стати гостра нестача води.
Завдяки важкодоступному місцю розташування в Хара-Хото збереглися недоторканими багато артефактів XIII ст.: глинобитні стіни з бастіонами і баштами, руїни буддійських субурганів і різних світських будівель (майстерні, готелі, склади, крамниці, житлові будинки). Вдалося скласти приблизний план м. Хара-Хото і наявність системи його зрошувальних каналів. Знайдені численні давні рукописи. Серед виявлених артефактів – предмети буддійського культу, китайські монети, юаньські паперові гроші, сільськогосподарське та ремісниче знаряддя.
Наукові дослідження руїн міста Хара-Хото проводив тоді український географ і мандрівник Петро Кузьмич Козлов, експедиції під керівництвом якого працювали в Китаї в 1907–1909 і 1926 роках. Першу його експедицію вважають фактичним відкриттям міста Хара-Хото і тангутської культури в цілому. В Петербург тоді було доставлено понад 2000 книг і сувоїв тангутською мовою. Значна частина вивезених Козловим артефактів з Китаю нині зберігається у фондах Ермітажу. Однією з найважливіших знахідок експедиції Козлова був тангутсько-китайський словник, набуття якого дозволило розпочати роботи з дешифрування тангутської писемності.
Розкопки в Хара-Хото проводили також Аурел Стейн (1917), Ленгдон Ворнер (1925), Фольке Бергман (1927), Свен Гедін (1927–1931) та інші вчені. Китайськими експедиціями в 1983–1984 роках було виявлено ще понад 3000 тангутських рукописів.
