Саме ця легальна «марихуана» колись урятувала Європу від вимирання, а сьогодні може вбити вашого собаку за лічені години.
Ліани хмелю, мов зелені змії, обплутують все на своєму шляху. Стебла, швидкість росту яких дивує, міцні немов сталеві троси. Можливо тому стародавні римляни називали цю рослину lupulus — «маленький вовк», бо вірили, що хміль, як той вовк вівцю, душить. І справді — в лісі хміль буквально задушує навколишню рослинність своїми обіймами.
Колись із міцних волокон хмелю виготовляли папір і грубі тканини, а сьогодні для більшості людей це лише інгредієнт пива. Але хміль — найближчий родич конопель. У своїх смарагдових шишках він приховує справжню хімічну лабораторію, здатну впливати на настрій. Жовтий пил – це лупулін або «золото хмелю». У Середньовіччі, коли вода часто була смертельно небезпечною, люди пили слабке, нехмельне пиво — солодкий трав’яний напій, що швидко скисав. За легендою, саме ченці помітили: бочки, до яких випадково потрапляли дикі шишки хмелю, зберігали напій свіжим місяцями. Це була революція.
Хміль став природним консервантом і «антибіотиком» своєї епохи. Він дозволив перевозити напої між містами, фактично створивши перші ланцюги торгівлі. Хміль буквально змусив світ рухатися.
Те, що ми називаємо шишкою, ботаніки визначають як супліддя. Вирощують виключно жіночі рослини, чоловічі безжально знищують. Чому? Бо запилення означає насіння, а насіння — втрату аромату і жир, що руйнує пивну піну.
Родинні зв’язки з коноплею – хміль містить фітоестрогени. У великих кількостях він може впливати на гормональний баланс, а його аромат має виражений заспокійливий ефект. Подушки з хмелем колись використовували для лікування безсоння навіть у королівських покоях. Але будьте обережні. Те, що для людини — ліки й релакс, для собак є смертельно небезпечним. Навіть кілька шишок хмелю можуть спричинити гостру гіпертермію, яку вкрай складно зупинити.
Сьогодні близько 90% світового врожаю хмелю використовується в пивоварінні. Проте ця рослина цікава не лише смаком. Її досліджують як джерело нових антибактеріальних сполук, а ксантогумол вивчають як потенційний протипухлинний агент.
І тепер — про швидкість. У теплі травневі ночі хміль здатен виростати до пів метра за добу. Це одна з найшвидших трав’янистих ліан помірного поясу. Ви приходите на плантацію зранку — і ввечері він уже вищий за вас.
Є ще одна дивовижна деталь: стебло хмелю завжди закручується за годинниковою стрілкою. Навіть якщо посадити його в Австралії. Це явище називають циркумнутацією — внутрішній «компас», жорстко закладений у ДНК. Спробуйте змусити його рости інакше — і він уперто повернеться на свій шлях.
А чи знали ви, що Полісся, зокрема Житомирщина, має ідеальні ґрунти для цієї культури. Колись «житомирське золото» цінувалося не менше за справжні гроші. І сьогодні український хміль поступово повертає свою славу.
Навіть якщо ви не варите пиво, магією хмелю можна скористатися вдома. Зробіть «сонну подушечку»: висушіть шишки й покладіть біля ліжка. Якісний хміль пружний, жовто-зелений і залишає на пальцях липкий, ароматний слід. Якщо аромат зник, зникла і магія.
Рослини хмелю мають вегетативні органи — корінь, стебло, листки і генеративні — квітки, плоди, насіння. Органи рослин залежно від умов вирощування здатні видозмінюватися. Зокрема, підземні пагони утворюють кореневище, від якого відростає 10—12 сильно розгалужених скелетних коренів, які галузяться на тонші, з густою сіткою дрібних корінців. Дрібні корінці та кореневище утворюють добре розвинену кореневу систему, яка проникає у ґрунт на глибину близько 4 м і розгалужується до 3 м. Основна маса коренів розміщується у верхньому (близько 1 м) шарі ґрунту. Джерело
Підземна частина багаторічна, стебло — однорічне, яке відмирає пізно восени. Всі види хмелю в’ються за годинниковою стрілкою і швидко ростуть, стебло гранчасте, до 6 м завдовжки.
Головне кореневище хмелю — багаторічний підземний пагін із бруньками. Найбільший приріст його спостерігається на З—4-й рік і саме в цей період на ньому утворюється найбільше бруньок, які пізніше проростають і формують велику кількість пагонів. При вирощуванні культурного хмелю кількість пагонів зменшують щорічно, обрізуючи головне кореневище, видаляючи зайві пагони під час рамування.