Давня Македонія (грец. Μακεδονία) — це стародавнє царство, що виникло на північній околиці грецького світу. Спочатку воно було одним із багатьох невеликих державних утворень Балканського півострова, а згодом стало провідною силою Еллади та центром найбільшої імперії античності, створеної Олександром Македонським.
Протягом своєї історії Македонією правили династії Аргеадів, Антипатридів та Антигонідів. Найвищого розквіту держава досягла у IV столітті до н. е. за царів Філіппа II та його сина Олександра Великого.
Географічне положення
Первісне Македонське царство займало північно-східну частину сучасної Греції. Воно межувало:
• на заході — з Епіром;
• на півночі — з Пеонією;
• на сході — з Фракією;
• на півдні — з Фессалією.
Завдяки родючим долинам, лісам, покладам золота та срібла, а також виходу до Егейського моря Македонія поступово перетворилася на одну з найзаможніших держав Балкан.
Походження назви
Назва «Македонія» походить від давньогрецького слова μακεδνός (makednos), що означає «високий», «високорослий» або «той, хто живе в гірській місцевості». Імовірно, так греки називали мешканців гірських районів півночі.
Заснування держави
За античними переказами, Македонське царство заснувала династія «Аргеадів», яка виводила своє походження від героя Геракла. Її пращури, за легендою, переселилися з міста Аргос на Пелопоннесі.
Першим історично відомим царем вважають «Пердікку I», хоча деякі античні автори називали засновником держави легендарного «Карана».
Рання історія
У VIII–V століттях до н. е. Македонія залишалася невеликим царством, оточеним фракійськими, іллірійськими та іншими племенами. Населення складалося з різних племінних союзів, які лише поступово об’єднувалися під владою македонських царів.
На початку V століття до н. е. країна певний час перебувала під впливом Перської держави Ахеменідів. Македонські царі скористалися підтримкою персів для зміцнення своєї влади, а після відступу перської армії продовжили розширювати територію держави.
За царя «Архелая» були побудовані дороги, укріплення, створено регулярне військо та розпочато активне культурне зближення з грецькими полісами. При його дворі жив і працював великий драматург Евріпід.
Піднесення за Філіппа II
Найважливіший етап в історії Македонії пов’язаний із правлінням «Філіппа II» (359–336 рр. до н. е.), який:
• реформував армію;
• створив знамениту македонську фалангу;
• підкорив сусідні землі;
• приєднав золоті копальні Пангею;
• встановив контроль над більшістю грецьких міст.
У 338 році до н. е. після перемоги в «битві при Херонеї» Філіпп фактично об’єднав усю материкову Грецію (крім Спарти) під своєю владою.
Сучасники оцінювали його по-різному. Одні, як Демосфен, вважали його загарбником, інші, зокрема Ісократ, бачили в ньому правителя, здатного припинити міжусобні війни між грецькими полісами.
Імперія Олександра Македонського
Після загибелі Філіппа II владу успадкував його син «Олександр III Македонський (Великий)».
За одинадцять років походів він:
• знищив Перську імперію Ахеменідів;
• завоював Єгипет;
• підкорив Сирію, Месопотамію, Іран;
• дійшов до річки Інд в Індії.
У той час Македонська імперія стала найбільшою державою відомого світу.
Олександр засновував нові міста, поширював грецьку мову, культуру, освіту та науку. Саме його завоювання започаткували епоху «еллінізму», коли грецька культура поширилася від Середземного моря до Центральної Азії.
Особливий вплив на формування Олександра мав його наставник «Арістотель», один із найвидатніших філософів античного світу.
Війни діадохів
Після смерті Олександра у 323 році до н. е. величезна імперія розпалася.
Між його полководцями — «діадохами» — розпочалася багаторічна боротьба за владу.
У результаті виникли три найбільші елліністичні держави:
• Македонське царство;
• Держава Селевкідів;
• Птолемеївський Єгипет.
Македонія залишалася важливим політичним і культурним центром Балкан.
Завоювання Римом
У III–II століттях до н. е. Македонія вступила в серію воєн із Римською республікою.
Після поразки у «Третій Македонській війні» (168 р. до н. е.) царська влада була ліквідована.
У 146 році до н. е. Македонія стала римською провінцією.
Так завершилася історія незалежного Македонського царства.
Господарство
Основою економіки були:
• землеробство;
• скотарство;
• лісове господарство;
• видобуток золота та срібла;
• торгівля.
Македонські царі активно карбували власну монету. Особливо масштабним стало монетне виробництво за Філіппа II та Олександра Македонського.
Релігія
Македоняни поклонялися тим самим богам, що й інші греки:
• Зевсу;
• Афіні;
• Аполлону;
• Деметрі;
• Артеміді;
• Асклепію;
• Гераклу.
Водночас на релігію впливали сусідні фракійські, іллірійські та східні культи. В елліністичний період поширилися також культи єгипетського походження, зокрема бога Серапіса.
Мова
Питання про давньомакедонську мову довгий час було предметом наукових дискусій.
Більшість сучасних дослідників вважає, що вона була близькою до давньогрецької та, ймовірно, являла собою один із її діалектів або дуже споріднену мову.
На користь цього свідчать:
• особові імена;
• написи;
• монети;
• тексти античних авторів;
• знаменитий Пелльський напис IV століття до н. е.
Разом із тим античні письменники інколи називали македонян «варварами». У більшості випадків це відображало не мовні відмінності, а політичні суперечки чи зневажливе ставлення греків до монархічного устрою Македонії та її звичаїв.
Значення Македонії
Попри відносно короткий період найбільшої могутності, Македонія докорінно змінила історію Стародавнього світу.
Саме завдяки її правителям:
• грецька культура поширилася на величезні території;
• виникла елліністична цивілізація;
• грецька мова стала міжнародною мовою науки, торгівлі та дипломатії;
• було закладено підвалини культурної взаємодії між Європою, Близьким Сходом і Північною Африкою.
Спадщина Македонського царства продовжувала впливати на розвиток античного світу ще багато століть після його падіння. Джерело