Ласиця мала, або ласка (Mustela nivalis) — ссавець із родини Mustelidae (Мустелові), найменший представник роду Mustela і найменший хижий ссавець у світі. Є найменшою формою надвиду «ласиць» (Mustela nivalis s. lato).
Родова назва Mustela походить від лат. mustel — «мисливець на мишей» (mus — миша). Видова назва nivalis походить від лат. nix (nivis) — «снігова» і вказує на біле зимове хутро північних популяцій.
Для виду характерна значна індивідуальна та географічна мінливість, що залежить від статі, віку й пори року (забарвлення, довжина хвоста, розміри тіла, параметри черепа тощо). Статевий диморфізм у розмірах добре виражений, особливо у великих підвидів.
Тіло довге й струнке, кінцівки короткі, шия видовжена, голова плоска й вузька. Очі великі, чорні; вуха округлі, відносно великі; вібриси довгі. Довжина голови й тулуба — 114–260 мм; маса тіла — від 25 г.
Літній хутряний покрив (близько 10 мм) зверху шоколадно-коричневий, низ білий, часто з коричневими плямами. Межа між верхнім і нижнім забарвленням зазвичай чітка, але у деяких європейських та американських форм — нерівна. У північних популяцій взимку хутро стає повністю білим (15–16 мм), тоді як у південних залишається коричневим. На кожній лапі по п’ять пальців з гострими невтяжними вигнутими пазурами; підошви, окрім подушечок, вкриті шерстю.
Поширення та середовище існування. Вид населяє широкий спектр біотопів: ліси, сільськогосподарські угіддя, луки, трав’янисті поля, прибережні ліси, полезахисні смуги, чагарники, степи й напівпустелі, прерії, прибережні дюни, а також альпійські луки й ліси. Зустрічається від рівня моря до висот щонайменше 3860 м над р. м.
Сховища влаштовує у щілинах між корінням дерев, у порожнинах повалених стовбурів або в покинутих норах інших тварин. Нори не є постійними: в межах своєї території ласиця використовує кілька тимчасових укриттів.
Мала ласиця — активний хижак, що полює переважно на дрібних ссавців, насамперед гризунів. Також може живитися яйцями птахів, ящірками, жабами, саламандрами, рибою, хробаками та падлом. Здатна робити запаси їжі на зиму.
Уникає відкритих просторів, де є вразливою для хижаків. Самці й самиці живуть окремо, за винятком періоду розмноження. Рухається швидко й безупинно, ретельно обстежуючи щілини та нори вздовж усталених маршрутів полювання. Часто стає вертикально на задні лапи, щоб оглянути місцевість.
Добре лазить по деревах, досліджуючи гнізда птахів і вивірок; плаває повільно, але впевнено. Активна протягом усього року, як удень, так і вночі, однак частіше проявляє денну активність.
Поведінка вбивства є вродженою: молоді особини, позбавлені досвіду, здатні вбивати мишей уже у 50–60-денному віці. Атака ініціюється рухом здобичі й не залежить від ступеня насичення — ласиця може вбивати доти, доки не виснажиться. Смертельний укус спрямований у потилицю, основу черепа або горло. Зазвичай поїдає голову й мозок; передню частину черепа, кінцівки та черево часто залишає.
Життєвий цикл. Середня тривалість життя в дикій природі становить 0,79–1,16 року, у неволі — до 7–10 років.
Генетика: Каріотип M. nivalis: диплоїдне число 2n = 42, фундаментальне число FN = 70.
Загрози та охорона. Основні загрози — випадкове отруєння родентицидами та переслідування людиною. Вид трапляється на багатьох природоохоронних територіях, внесений до Додатка III Бернської конвенції та перебуває під охороною на національному й субнаціональному рівнях (зокрема в провінції Сичуань, Китай). Джерело