Імбир зерумбет (лат. Zingiber zerumbet) – рослина, що збирає в пазухах листя ароматну рідину, яку можна використовувати як шампунь. На відео – процес збирання такої рідини.
🛁 Природный шампунь
Имбирь зерумбет – растение, собирающее в пазухах листьев ароматную жидкость которую можно использовать как шампунь. На видео – процесс сбора такой жидкости. pic.twitter.com/D99YuSfPa9— VUGAR R. (@viarravu) November 19, 2023
Імбир зерумбет – вид багаторічних трав’янистих рослин із родини Zingiberaceae (Імбирні). Це трава з потовщеними кореневищем. Надземна частина сягає одного метра заввишки. Листя довжиною 10-25 см, ланцетоподібне, жилкування — перисте. Листорозташування дворядне. Суцвіття розвивається на кінці безлистої осі і являє собою шишкоподібний колос довжиною 6-10 см, ростуть на окремих коротких стеблах прямо із землі. Квітки знаходяться по одному в пазухах великого листя, що перекриває один одного. З розвитком суцвіття набуває яскраво-червоного забарвлення. Одночасно в суцвітті буває відкритими лише 1-2 квітки, з’являються по декілька за один раз. Оцвітина довжиною близько 3-5 см білого або блідо-жовтого кольору, складена з 3 чашолистків та 3 пелюстків. Як і в інших імбирних, розвинена лише одна фертильна тичинка. Плоди – дрібні коробочки, скриті в пазухах покривного листя.
Природний ареал розповсюдження – тропічна Азія. Імовірний центр походження – Індія і Шрі-Ланка, в ході тривалої культивації в Південно-Східній Азії був поширений давніми мореплавцями островами Тихого океану до Гаваїв.
Використання. У Полінезії ароматне листя і черешки імбиру вживають як приправу до м’яса та риби. Ароматну рідину, що скупчується в пазухах покривного листя, полінезійці використовували як шампунь. У медичних цілях сік зі стовченого кореневища приймають при виразках та болях у шлунку. Сік також допомагає при інфекціях ротової порожнини.