Семпервівум або молодило (лат. Sempervivum – вічно живий) – багаторічна вічнозелена рослина з родини Crassulaceaea (товстолистих). Народні назви: кам’яна троянда, живучка, заяча капуста, у англійців це курка з курчатами, у французів – борода Юпітера.
Багаторічні м’ясисті молодила опушені залозистими волосками, рідше майже голі, утворюють дуже густі розетки від 1 до 15 см в діаметрі і численні столони (stolonis – витягнутий бічний пагін рослини з подовженими міжвузлями, недорозвиненими листками і пазушними бруньками, на якому розвиваються укорочені пагони).
Квітконосні стебла молодила зазвичай опушені дрібними залозистими волосками, прямостоячі. Листки сукулентні, чергові, з цілим краєм, зазвичай яйцевидні або довгасті, гострі або загострені, по краю війчасті.
Квітка молодила правильна, 8-20-мірна, двостатева, з подвійною оцвітиною, майже сидяча, зібрана в щитковидне-волотисте суцвіття.
Окремі суцвіття – монохазії (цімозні суцвіття, в яких кожна материнська вісь несе тільки одну дочірню).
Чашолистки молодила м’ясисті, біля основи зрощені, з цілим краєм, зазвичай покриті короткими простими або залозистими волосками, рідко голі.
Ланцетні пелюстки молодила (білі, жовті, жовто-зелені, червоні, рожеві або пурпурні) завжди довші за чашолистки, зазвичай зірчасті і розпростерті по краях і зовні.
Тичинок у квітки молодила удвічі більше, ніж пелюсток, від 16 до 40. Тичинки супротивні пелюсткам, біля основи приростають до них, чергові пелюстки – вільні. Тичинкові нитки зазвичай сплощені, опушені, рідше голі.
Яйцеподібні пильовики довгасті. Нектарні залозки підматочкові, маленькі, пластинкоподібні, на верхівці цілісні. Гінецей (лат. gynaeceum – жіночий статевий орган квітконосних рослин) вільний, з 8-20 нерівнобічних, довгасто-яйцевидно – сидячих, зазвичай залозистих плодолистиків.
Стілодії (лат. Stylodium – у квітці покритонасінних рослин частина плодолистиків між зав’яззю и рильцем) трохи коротші зав’язі, прямі, голі. Рильця маленькі, головчасті.
Плід з 8-20 довгастих яйцевидних або майже ланцетних, опушених залозистими волосками, багатонасінних листівок.
Сукулента молодило здатна вижити, навіть якщо вона вирвана з ґрунту і кинута коренем вгору. Молодило випускає корінь до землі, закріплюється в ґрунті і дивним чином перевертається «на ноги».
Втім, стійкість молодила проявляється в досить сприятливих умовах, на супіщаних дренованих ґрунтах і на сонці. Погано цій рослині доводиться в тіні, на важких глинистих ґрунтах і при надмірному зволоженні. У той же час родючість ґрунту не має вирішального значення, а надлишок органіки навіть шкідливий для рослини.
Відповідний склад ґрунтового субстрату можна отримати, якщо змішати пісок з перегноєм або з торфом у співвідношенні 3: 1 або 4: 1 відповідно. Субстрат можна просто насипати на ґрунт шаром близько 5 см. Непоганим варіантом є насипаний поверх окультуреного садового ґрунту звичайний річковий пісок без всяких добавок.
Сонячне місце і сприятливі ґрунтові умови практично виключають догляд, тільки іноді потрібно робити необтяжливу прополку і видалення відмерлих розеток.
Рід молодила належить до сімейства товстянкових, що об’єднує приблизно 30 видів. Всі разом вони мають досить компактний ареал розповсюдження, що охоплює Європу, Малу Азію і Кавказ. Не менше десятка видів молодила можна культивувати в Україні.
Типове молодило має вигляд компактної, полушаровидної розетки з м’ясистих листків. За його вид молодило часто називають кам’яною трояндою.
Розмножується рослина двома альтернативними способами: вегетативно (дочірніми розетками) і насінням.
Дочірні розетки молодила генетично ідентичні материнській, з’являються з листових пазух дорослих рослин. У міру зростання їх взаємозв’язок слабшає, потім обривається зовсім.
Так в сприятливих умовах навколо однієї рослини молодила виникає ціла колонія з тісно зближених в єдине співтовариство особин. Деякі рослини з їх числа можуть цвісти, але дозрілому насінню іноді буває не просто пробитися до ґрунту крізь своє ж дружнє оточення.
Молодило Sempervivum Cmiral’s YellowДеякі молодила цвітуть тільки раз за життя (монокарпіки), після чого відмирають. Цвітіння молодила починається з того, що центр листової розетки поступово висувається і росте вгору, перетворюючись в квітконос. При цьому прикореневе листя перетворюється в сидяче стеблове.
Потім на верхівці стебла формується суцвіття квіток, які у різних видів пофарбовані в різні кольори (жовтий, білий, рожевий, червоний, фіолетовий).
Гібридні сорти молодила дуже численні, хоча не дуже різноманітні за розмірами і забарвленням розеток.
Особливо затребувані сорти з незвичайним червоно – коричневим кольором листя і молодила з білими розетками. Слід зазначити, що червонолисті молодила найбільш інтенсивно пофарбовані в кінці літа і восени. Навесні ж вони нерідко виглядають звичайними.
Розмножувати молодило можна насінням, але простіше вегетативно – молодими розетками, що виникають в пазухах листків материнської рослини у вигляді бруньок і поширюються подібно вусам суниці.
Молодило – ідеальна рослина для сухих ділянок альпійської гірки, прекрасно виглядає в рокарії між камінням, як оригінальний низький бордюр, що застосовується для килимових клумб. Молодило вирощують не тільки у відкритому ґрунті, а й як оригінальну кімнатну рослину.
Цікаво, що молодило це не тільки декоративна рослина. Всі види його їстівні. У їжу йдуть молоді розетки, їх листочки дуже соковиті, мають приємний кислуватий смак (містять органічні кислоти, в основному яблучну).
Листя можна тушити, добавляти в салати та вінегрети. За смаком і за виглядом зварені розетки нагадують брюссельську капусту. Шипики з листя перед приготуванням слід видаляти.
Оскільки рослина містить великі запаси вологи, насичену водою тканину,молодило можна при необхідності використовувати для тамування спраги.
Молодило володіє і цілющими властивостями. У лікувальних цілях використовують свіже листя. У народній медицині їх застосовують зазвичай з медом при серцевій недостатності. А мазь з молодила зі свинячим жиром накладають на гнійні рани, виразки.
