У селі Юр’ївка, що за 50 км від Маріуполя, стався трагічний випадок. За 20 метрів від берега, на глибині близько метра, двоє тридцятирічних чоловіків, які прийшли на допомогу дванадцятирічному хлопчикові й устигли виштовхнути його з води, самі стали жертвами морської стихії.
Дванадцятирічний хлопчик, який вижив, розповідає, що о дев’ятій ранку грав зі своїм дядьком у м’яча у воді й раптом відчув, що пісок іде з-під ніг. Він почав кликати на допомогу. На допомогу кинувся дядько, який у цей час поплив за м’ячем, що відлетів убік. Дядько встиг виштовхнути хлопчика на мілину, але сам почав тонути. Побачивши це, на допомогу кинувся ще один чоловік. Рятувальники витягли хлопчика з води, але двох дорослих чоловіків затягло під воду.
Чому це сталося? Одна з версій — морські течії та спричинені ними вири в Азовському морі. Юр’ївка розташована між Білосарайською та Бердянською косами. Коли течії, що проходять уздовж цих кіс, зустрічаються, утворюються потужні завихрення води, які нерідко призводять до виникнення вирів. Рибалки розповідають, що іноді човни так крутить, що важко вдається вигребти. Однак випадків, коли через вир тонули б човни, місцеві жителі не пам’ятають. У найгіршому разі їх просто відносило в море. Тож говорити про якісь величезні вири в Азовському морі не доводиться.
За словами начальника відділу рекреації регіонального ландшафтного парку «Меотида» Андрія Кіяненка, течії та вири сильні не лише в районі Юр’ївки, а й, особливо, біля країв азовських кіс — Білосарайської, Бердянської, Довгої, коси Сєдова та інших. Трагічні випадки, коли людей забирає море не лише на надувних матрацах, а й під час звичайного купання, траплялися й раніше. На косах тонули навіть люди, які добре вміли плавати, зокрема спортсмени.
Черговий випадок стався 15 липня 1989 року, коли з Маріуполя в море вийшли екіпажі дев’яти суден міського Клубу юних моряків. Після двадцятиденного плавання навчальне судно «Оріон», два мотоботи та чотири шлюпки повернулися назад, а двом суднам із сімома дорослими членами екіпажу та п’ятьма курсантами належало продовжити похід, щоб обійти Азовське море із заходом до Єйська, Керчі та Бердянська. Опівдні 28 липня до виконкому Маріупольської міської ради надійшла перша тривожна інформація: судна перебували біля коси Довгої, а екіпажі зникли безвісти. Одразу було створено надзвичайну комісію. До пошуку зниклих залучили судна Азовського морського та Волго-Донського річкового пароплавств, що перебували в акваторії моря, рятувальні судна аварійно-рятувальної служби Чорноморського флоту, плавзасоби риболовецьких колгоспів Краснодарського краю, військові літаки та вертольоти, а також авіацію ДАІ УВС.
Увечері 31 липня військові льотчики з Ростова-на-Дону повідомили, що в районі станиці Камишеватської, неподалік Єйська та коси Довгої, виявлено тіла, прибиті хвилями до берега. Незабаром надійшло повідомлення про ще п’ятьох загиблих. Лише наступного дня знайшли тіло десятого члена екіпажу. Двоє пасажирів яхти, які залишилися живими, — восьмирічний хлопчик і сімнадцятирічна дівчина — не змогли пояснити перебіг подій. На запитання, де решта людей, вони відповіли, що спали й нічого не бачили. На зорі перебудови одні вважали причиною загибелі всієї команди НЛО, інші — браконьєрів, свідками незаконного промислу яких нібито стали моряки.
Згодом двоє дітей, які вижили, розповідали, що прокинулися одночасно серед ночі з відчуттям незрозумілої тривоги. Одяг матросів був безладно розкиданий на палубі. Глибина там була незначною, яхта стояла на мілині, де дно було видно з будь-якого борту. Яхтсмени, з якими вдалося поспілкуватися, вважають, що причиною загибелі хлопців могли стати сильні морські течії, спрямовані вздовж краю коси Довгої. Найімовірніше, хлопці зійшли у воду, щоб зіштовхнути шлюпку з мілини, і потрапили в течію. Інші кинулися їх рятувати й також один за одним були віднесені в море.
Не хотілося б звертатися до містики, але в усіх цих нещасних випадках усе ж є кілька фатальних збігів і магічних чисел. Шлюпка «Арктос», яка, ймовірно, стала однією з причин загибелі екіпажу у 1989 році, рівно через 13 років, знову ж таки 25 липня, уже переобладнана на той час у яхту «Маріуполь», забрала життя ще п’ятьох пасажирів і затонула сама. У районі села Мелекіне вона перевозила відпочивальників. Хоча судно було розраховане лише на 10 осіб, капітан узяв на борт 38 пасажирів. За півтора кілометра від берега яхта перекинулася під поривом хвилі. Судно лягло на бік і почало повільно тонути. Із 38 пасажирів вдалося врятувати 33. Що цікаво, після трагедії яхту підняли з дна плавучим краном Маріупольського порту, близько року зберігали на його території, а потім вивезли в невідомому напрямку. Подальша її доля невідома.
Коса Довга, якщо хтось не знає, розташована на протилежному березі Азовського моря, на території Російської Федерації. У радянські роки, коли кордонів між нашими країнами фактично не існувало, маріупольські яхтсмени нерідко ходили на той бік моря. Якщо подивитися на карту Азовського моря, то помітно, що коса Довга розташована майже навпроти Білосарайської коси. Отже, у цьому місці вода проходить ніби через горловину пляшки, а тому швидкість течії зростає. Під час нагінної хвилі, спричиненої західним і південно-західним вітром, рівень моря в районі Таганрозької затоки іноді підвищується до двох метрів. Коли вітри слабшають, вода відступає назад, причому досить стрімким потоком.
Знайомий автора цих рядків зовсім недавно особисто переконався, наскільки небезпечними можуть бути краї азовських кіс, — врятував дівчинку років дванадцяти на краю Білосарайської коси. Поки її батьки захоплено розмовляли на березі, вона по мілині відійшла метрів на п’ятдесят від берега — інакше не скажеш, у відкрите море, адже на краю коси вода майже з усіх боків. Глибина була трохи вище її пояса, але самостійно вибратися на берег вона не могла. Дівчинка потрапила саме на стик двох течій. Про це виразно свідчили хвилі, що накочувалися одна на одну з різних боків під кутом приблизно п’ятдесят градусів.
«Спочатку вона не зрозуміла, що відбувається, і спокійно стрибала, але потім на її обличчі з’явився жах, — розповідав приятель. — Вона намагалася вийти до берега, але море тягнуло її від нього. Напевно, у такій нерівній боротьбі сил їй вистачило б ненадовго, тим більше що фізично дівчина явно не була атлеткою. Коли я підійшов до неї, то, незважаючи на відносно спокійну поверхню води, відчув, як по дну тече могутня річка. Я сказав, щоб дівчинка трималася за мою руку, і так, крок за кроком, ми поступово вибралися на мілководдя, а потім і на берег. Якби було трохи глибше, я б течію не поборов…»
Така сила приховується в «лагідному» Азовському морі. Любителі відпочинку на Білосарайській косі радять узагалі не купатися на самому її кінці й не заходити у воду далі ніж на десять—п’ятнадцять метрів від берега, щоб глибина не перевищувала рівня талії. Деякі відпочивальники розповідають, що, якщо розслабитися й лягти на спину, течія сама нестиме вздовж берега приблизно зі швидкістю людини, яка йде швидким кроком, хоча така сильна течія буває далеко не завжди. Річка в морі — екзотичне явище, але навряд чи його можна назвати привабливим, якщо воно вже забрало стільки людських життів.
За словами Андрія Кіяненка, випадків загибелі людей на косах менше, ніж в інших місцях, лише тому, що відпочивальників там значно менше. На косі Сєдова охоронці ландшафтного парку «Меотида» взагалі не допускають людей до краю коси, адже там охороняються місця гніздування птахів. На край Білосарайської коси відпочивальників з кожним роком приїжджає дедалі більше, але більшість із них навіть не підозрює про небезпеку, що приховується в цьому місці.
Найнебезпечніше місце, за словами жителів Юр’ївки, розташоване в районі мису Зміїного. Проте в трагедії, що сталася в Юр’ївці, не можна однозначно звинувачувати морські течії. Біля берега, на невеликій глибині, вони навряд чи настільки сильні, щоб потопити двох фізично міцних чоловіків, які вміли плавати.
У те, що причиною трагедії в Юр’ївці стали течії, не вірить і керівник маріупольської громадської екологічної організації «Чистий берег», моряк і яхтсмен Юліан Михайлов: «Там мулисте дно, майже болото. Які там можуть бути сильні течії?»
З думкою яхтсмена-еколога погоджується і завідувачка відділу природи Маріупольського краєзнавчого музею, геолог Ольга Шакула. За її словами, можливою причиною є глибинний геологічний розлом між плитами корінних порід у районі мису Зміїного на глибині близько одного кілометра. Він перетинає все Азовське море та, за цією версією, пов’язаний із сейсмічними процесами в Криму. У ході геологічних зрушень плити насуваються одна на одну й порушують верхні шари ґрунту. Вихід уламків цих порід проявляється на поверхні у вигляді відомих чорних пісків, основу яких становить торій. Окрім цього, геологічна нестабільність району може сприяти масштабним змінам верхніх шарів земної поверхні, які відбуваються не лише на суходолі.
На думку Ольги Шакули, не виключено, що причиною трагедій у Юр’ївці стали саме ці особливості зміни стану ґрунтів. Селі — це маси з низькою щільністю, що складаються з мулу, глини та піску. Вони не здатні витримати вагу людини. Активність ґрунтів, розломи й тріщини можуть сприяти утворенню підземних водотоків. Там, де вони вимивають поверхню дна, утворюються провали. Місцеві жителі розповідають, що під час будівництва одного з корпусів пансіонату в Юр’ївці, коли забивали першу палю, вона просто провалилася кудись глибоко під землю, і від ідеї пальового фундаменту довелося відмовитися.
«П’ять років тому ми відпочивали в Юр’ївці сім’ями разом зі співробітниками нашого музею, — каже Ольга Шакула. — Наша колега тоді мало не потонула. Просто на наших очах вона почала провалюватися в пісок. Вона закричала, а мій чоловік не встиг би доплисти до неї, тому кинув їй дитячий надувний круг».
Є в Юр’ївці й інший феномен — вихід газу на поверхню. Місцеві жителі розповідають, що взимку, коли море вкривається тонкою прозорою кригою, під льодом добре видно скупчення бульбашок газу. У дітей навіть є своєрідна розвага — просвердлити невелику лунку в кризі й підпалити газ, що виходить із неї.
І сьогодні узбережжя Азовського моря приховує безліч загадок. На жаль, деякі з них призводять до страшних наслідків і потребують детального вивчення. Значну частину нещасних випадків списують на нетверезий стан або необережну поведінку людей на воді. Яка частка таких трагедій має інші причини, сказати важко. Фахівці зазначають, що масштабних наукових досліджень щодо впливу геологічного розлому на екологію північної частини Азовського моря не проводилося. На той час за безпеку пляжів Азовського узбережжя відповідала комісія з техногенної безпеки МНС України.