З «Положення про векселі» відомо два основні види векселів: простий вексель та переказний вексель (інша назва тратта, італійською tratta – нічим не обумовлена пропозиція, наказ векселедавця обумовленому у векселі платнику (трасату) сплатити певну грошову суму векселедержателю).
Простий вексель містить у собі необмежену жодними умовами та застереженнями обіцянку векселедавця зробити платіж за векселем. Зобов’язання, прийняте на себе векселедавцем за простим векселем, носить особистий характер і має бути виконано незалежно від настання або ненастання тих чи інших умов. Кожен сумлінний векселетримач має право вимагати платежу за векселем від векселедавця, який є прямим і безпосереднім вексельним боржником.
В силу цього всякий простий вексель на момент його складання завжди передбачає двох учасників вексельного відношення, саме векселедавця, що своєю односторонньою волею створює і встановлює вексельне відношення, і векселедержателя, що здійснює вексельне право своє в припущенні, що вексель потрапив в його володіння цілком сумлінно і відповідно з волею векселедавця.
Переказний вексель створює для векселедавця лише умовний обов’язок зробити платіж за векселем. Обов’язок цей настає в суворо визначеному законом випадку, саме якщо платник, призначений за векселем і який є по відношенню до інших учасників вексельного зобов’язання третьою особою, відмовиться виконати звернену до нього векселедавцем пропозицію про вчинення платежу за векселем.
Таким чином, отримавши у володіння переказний вексель, векселедержатель одночасно набуває права вимоги за векселем, але його праву вимоги відповідає лише умовний, а не твердий обов’язок векселедавця. Третій учасник вексельного відношення – платник, зазначений у векселі, взагалі не є зобов’язаним за векселем особою на момент його складання.
Лише в тому випадку, якщо платник (трасат) прийме звернену до нього пропозицію векселедавця і підтвердить у особливому акті акцепту, який вчиняється шляхом напису на векселі, свою згоду перенести на себе борг, він вступає у вексельне зобов’язання, як зобов’язана за векселем особа. Зміст зобов’язання, що дається векселедавцем за переказним векселем, може бути розкрито такою формулою: векселедавець зобов’язується сплатити за цим векселем певну грошову суму, якщо особа, зазначена векселедавцем як платник, відмовиться прийняти на себе це зобов’язання.
Таким чином, у переказному векселі беруть участь завжди три особи: а) векселедавець, інакше іменований трасантом, що видає вексель, б) векселенабувач (ремітент), який має право отримати платіж за векселем і в) платник або трасат, якому доручається зробити платіж за векселем.
Особлива відповідальність учасників вексельного відношення та особливий порядок їх задоволення властиві однаковою мірою як простому, так і переказному векселю і складають у своїй сукупності те, що закон називає вексельною силою. Але вексельна сила має лише ті вексельні зобов’язання, які з боку їх складання відповідають усім вимогам закону.
Закон точно встановлює те суттєве приладдя, яке підлягає включенню до складу кожного вексельного зобов’язання. Опущення або неналежне викладення цього приладдя вражає вексельну силу зобов’язань і перетворює вексель на загально-цивільне зобов’язання.
Потреба в регулюванні вексельного обігу, з огляду на величезне значення векселя в цивільному обороті, притягує до життя крім встановлених законом норм ще й спеціальні правила – особливо суворі вимоги до векселя.
Сукупність цих правил, які мають сили закону, але тісно переплітаються із законом, зазвичай прийнято називати, вексельною дисципліною. У нашому цивільному обороті особливого поширення набули прості векселі. Переказні векселі більше зустрічаються при торгових операціях зазвичай за кордоном. На особливостях кожного із зазначених видів векселя зупинимося далі докладніше та детальніше.