В селі Юр’ївка, що в 50 км від Маріуполя, стався трагічний випадок. За 20 метрів від берега на глибині близько метра двоє тридцятирічних чоловіків, які прийшли на допомогу дванадцятирічному хлопчику і встигли виштовхнути його з води, самі стали жертвами морської стихії.
Дванадцятирічний хлопчик, що вижив, розповідає, що о дев’ятій ранку грав зі своїм дядьком в воді в м’яча і раптом відчув, що пісок йде з-під ніг. Він почав кричати. На допомогу кинувся дядько, який в цей час відійшов за м’ячем, що відлетів убік. Дядько встиг виштовхнути хлопчика на мілину, але сам почав тонути. Побачивши таку картину на допомогу кинувся ще один чоловік. Рятувальники витягли хлопчика з води, але невідомі морські сили затягли під воду двох дорослих чоловіків.
Чому це сталося? Одна з версій – це морські течії та викликані ними вири в Азовському морі. Юр’ївка знаходиться між двома косами Білосарайською та Бердянською. Коли ці дві течії зустрічаються, утворюється закручування морської води, що нерідко призводить до виру. Рибалки розповідають, що іноді човни крутить так, що важко вдається вигрібти. Але випадків, коли б човни тонули через вир, місцеві жителі не пам’ятають, у найгіршому випадку їх відносило в море. Тобто говорити про якісь величезні вири на Азові не доводиться.
За словами начальника відділу рекреації регіонального ландшафтного парку «Меотида» Андрія Кіяненка, течії та вири сильні не тільки в районі Юр’ївки, а й особливо на краях Азовських кіс – на Білосарайській, Бердянській, Довгій, косі Сєдова, та інших. Трагічні випадки, коли людей забирає море не тільки на надувних матрацах, а й без них траплялися й раніше. Тонули на косах навіть цілком підготовлені до великої води спортсмени.
Черговий випадок стався 15 липня 1989 року, коли з Маріуполя в море вийшли екіпажі 9 суден міського Клубу юних моряків. Після двадцятиденного плавання навчальне судно «Оріон», 2 мотоботи та 4 шлюпки повернулися назад, а двом суднам із сімома дорослими членами екіпажу та п’ятьма курсантами треба було пливти далі, щоб обійти Азовське море із заходом у Єйськ, Керч та Бердянськ. Опівдні 28 липня до виконкому Маріупольської міськради надійшла перша тривожна інформація: судна перебувають біля коси Довгої, екіпажі зникли безвісти. Одразу було створено надзвичайну комісію. До пошуку зниклих були залучені судна Азовського морського та Волго-Донського річкового пароплавств, що знаходяться в акваторії моря, рятувальні судна аварійно-рятувальної служби Чорноморського флоту, рятувальні засоби риболовецьких колгоспів Краснодарського краю, військові літаки та гелікоптери, авіація ДАІ УВС.
Увечері 31 липня з Ростова-на-Дону військові льотчики повідомили, що в районі станиці Камишеватської, неподалік Єйська та коси Довгої, виявлені прибиті хвилями до берега тіла. Незабаром повідомили про ще 5 виявлених тіл. І лише у другій половині наступного дня знайшли десятого загиблого члена екіпажу. Два пасажири яхти, що залишилися живими (хлопчик восьми років і сімнадцятирічна дівчина) не прояснили перебіг подій. Коли їх запитали, де інші, вони сказали, що спали і нічого не бачили. На зорі перебудови винуватцем загибелі цілої команди одні вважали НЛО, інші браконьєрів, свідками незаконного промислу яких стали моряки.
Згодом двоє дітей, що вижили, розповідали, що прокинулися одночасно серед ночі з відчуттям незрозумілої тривоги. Одяг матросів був безладно розкиданий на палубі. Глибина там була незначна, яхта стояла на мілині, де дно видно з будь-якого борту. Яхтсмени, з якими поспілкувалися, вважають, що виною загибелі хлопців могли бути сильні морські течії, направлені уздовж краю коси Довгої. Найімовірніше, хлопці злізли у воду, щоб зіштовхнути шлюпку з мілини, і потрапили в течію, інші кинулися їх врятувати і також були віднесені в море один за одним.
Не хотілося б звертатися до містики, але в усіх цих нещасних випадках все ж таки є кілька фатальних збігів і магічних цифр. Шлюпка «Арктос», яка, ймовірно, стала однією з причин загибелі екіпажу в 1989 році, рівно через 13 років, знову ж таки 25 липня, вже перероблена на той час в яхту «Маріуполь» втопила ще п’ятьох пасажирів і затонула сама. У районі села Мелекіне вона катала відпочиваючих. Незважаючи на те, що розрахована вона була лише на 10 осіб, капітан узяв на борт 38 пасажирів. За півтора кілометра від берега яхта перекинулася від пориву хвилі. Судно впало на бік і почало повільно тонути. Із 38 пасажирів врятували 33-х. Що цікаво, після трагедії цю яхту підняли з дна плавучим краном Маріупольського порту, близько року зберігали її на території порту, а потім вивезли в невідомому напрямку, подальша доля її нам невідома.
Коса Довга, якщо хтось не знає, розташована на протилежному березі Азовського моря, на території Російської Федерації. У радянські роки, коли кордонів між нашими країнами фактично не існувало, маріупольські яхтсмени нерідко ходили з іншого боку моря. Якщо подивитися на карту Азовського моря, то помітно, що коса Довга знаходиться майже навпроти Білосарайської коси. Отже в цьому місці вода проходить як через горловину пляшки і відповідно посилюється. При нагінній хвилі, спричиненій західним та південно-західним вітром, рівень моря в районі Таганрозької затоки іноді підвищується до двох метрів. Коли вітри слабшають вода відступає назад, причому досить стрімким потоком.
Знайомий автора цих рядків зовсім недавно особисто переконався, наскільки небезпечними можуть бути краї Азовських кіс, — врятував дівчинку років дванадцяти на краю Білосарайки. Поки її батьки захоплено балакали на березі, вона по мілині пішла метрів на п’ятдесят від берега, інакше не скажеш — у відкрите море, адже на краю коси море практично з усіх боків. Глибина для її росту була трохи вище поясу, але при цьому вийти самостійно з моря вона не могла. Вона потрапила якраз на стик двох течій, про це явно говорили хвилі, що накочувалися одна на одну з різних боків під кутом приблизно в п’ятдесят градусів.
«Спочатку вона не зрозуміла, що відбувається, і спокійно стрибала, але потім на її обличчі позначився жах, – розповідав приятель. – Вона намагалася вийти до берега, але море тягло її в себе. Напевно, у такій нерівній боротьбі сил би її вистачило ненадовго, тим більше, що фізично дівчина явно була не атлетка. Коли я підійшов до неї, то, незважаючи на відносно спокійну поверхню води, відчув як по дну тече могутня річка. Сказав, щоб дівчинка трималася за мою руку і так крок за кроком ми поступово вибралися на мілководдя, а потім і на берег. Якби було трохи глибше, я б течію не поборов…».
Така сила живе в «лагідному» Азовському морі. Шанувальники відпочинку на Білосарайській косі радять, що на самому кінці коси краще не купатися взагалі і знаходитися від берега на відстані десяти-п’ятнадцяти метрів, щоб глибина була не вище талії. Щоб отримати цікаві відчуття, треба просто розслабитися, лягти на спину і течія сама нестиме уздовж берега приблизно зі швидкістю людини, що йде швидким кроком, хоча така сильна течія буває далеко не завжди. Річка в морі – екзотика, але хороша була б ця екзотика, якби не занапастила стільки народу.
За словами Андрія Кияненка, випадків із потопельниками на косах менше, ніж в інших місцях лише з тієї причини, що кількість відпочиваючих на них значно менша. На косі Сєдова охоронці Ландшафтного парку «Меотида» взагалі відпочиваючих на край коси не пропускають, там охороняють гніздування птахів. На край Білосарайської коси відпочиваючих з кожним роком приїжджає все більше, але більшість з них навіть не підозрюють про небезпеку, заховану у цьому місці.
Найнебезпечніше місце, за словами юр’ївців, знаходиться в районі мису Зміїного. Але в трагедії, що сталася в Юр’ївці, не можна однозначно звинувачувати морські течії. Біля берега на невеликій глибині морські течії є не настільки сильними, щоб потопити двох фізично сильних чоловіків, які вміють плавати.
Що причиною трагедії у Юр’ївці стали течії, не вірить і керівник маріупольської громадської екологічної організації «Чистий берег», моряк та яхтсмен Юліан Михайлов: «Там мулисте дно, майже болото, які там можуть бути сильні течії?».
З думкою яхтсмена-еколога згодна і завідувач відділу природи Маріупольського краєзнавчого музею, геолог Ольга Шакула. За її словами, можливою причиною є глобальний геологічний розлом між плитами корінних порід в районі мису Зміїного на глибині приблизно один кілометр. Він перетинає все Азовське море та створює сейсмічну активність Криму. У ході геологічних зрушень плити повзуть одна на одну і порушують верхні ґрунтові шари. Вихід уламків цих порід проявляється на поверхні у відомих радіоактивних чорних пісках, основу яких становить радіоактивний торій. Окрім виходу пісків, геологічна нестабільність району також сприяє масивним рухам верхньої частини земної поверхні, які відбуваються не тільки на суші.
На думку Ольги Шакули, не виключено, що причиною трагедій у Юр’ївці стали саме ці особливості зміни стану ґрунту. Селі є масою з низькою щільністю твердої речовини, що складається з мулу, глини та піску. Витримати вагу людини ця маса не може. Активність ґрунтів, розломи та тріщини сприяють утворенню підземних річок. Там, де ці води вимивають поверхню дна, утворюються провали. Місцеві розповідають, що при будівництві одного з корпусів пансіонату в Юр’ївці під час забивання першої палі вона просто провалилася кудись глибоко під землю і від ідеї зі сваями довелося відмовитися.
«Ми п’ять років тому відпочивали в Юр’ївці з сім’ями та співробітниками нашого музею, – каже Ольга Шакула. - Наша колега мало не потонула тоді на невеликій глибині, на наших очах вона почала провалюватися в пісок, закричала, мій чоловік доплисти б не встиг, а тому кинув їй дитячий надувний круг».
Має у Юр’ївці місце й інший феномен – вихід газу на поверхню. Місцеві розповідають, що взимку, коли море покривається кіркою тонкого прозорого льоду скупчення бульбашок газу під льодом, видно. Місцеві діти навіть мають розвагу – пробурити невелику лунку в льоду і підпалити газ, який з неї виходить.
І сьогодні берег моря таїть у собі безліч загадок. На жаль, деякі з цих загадок призводять до страшних наслідків, а тому потребують більш детального вивчення. Значну частину нещасних випадків списують на нетверезий стан та необережну поведінку у воді. Який відсоток відповідає реальному стану справ, сказати важко. Фахівці зазначають, що об’ємних наукових досліджень щодо впливу геологічного розлому на екологію Азовського моря у його північній частині не проводилося. Наразі за пляжі Азовського узбережжя відповідає комісія з техногенної безпеки МНС України.