Починався шторм. Від захоплення побаченої стихії я закричала Азовському морю: «Полюби мене, як я тебе покохала» 😀 У відповідь вітром мало не зірвало капелюха.
Наступного дня шторм продовжувався! Тому що приїхала лише на кілька днів, полізла у шторм в море. Поки хлюпалася, над головою завис птах. Подумки запитала у нього: ти по чию душу? Але відповіді не почула. До цього птаха неможливо було дотягнутися, хоча він ось тут, зовсім поруч, тільки руку простягни і дістанеш. І я стрибала і тяглася, стрибала і тяглася в хвилях морської води, але змінити відстань між мною і цим птахом зовсім не змогла, тільки втратила сили. А птах не звертав на мене. Його в цей час, так само як і мене в морі, так само бовтало, але в повітряних хвилях.
Море гнівалося, хвилі стали сірими. Біля мене зашипіла своїм ротом з піною височезна хвиля, що я знову бовкнула: ого, сам Посейдон завітав 😀.
В цей час зовсім недалеко від мене хлопчаки падали спиною в хвилі, що набігали, і сміялися. Я теж захотіла зробити так само. Повернулася спиною до моря і впала в хвилю. Але схибила, хвиля встигла втекти і не підтримала мене. Піднялася з води я спиною до стихії, але тут вже увімкнувся підводний «пилосос» і почав смоктати в себе і тягти з-під моїх ніг гальку на стільки сильно, що я побоялася зробити хоча б один крок, побоялася відірвати ноги від дна, щоб просто вийти на берег. Думала, що море засмокче в себе, якщо хоч трошки послаблю опір, хоча хлопці поруч вільно і весело пірнали в такі самі хвилі і у них не було жодних проблем.
Вже уявила, що витягли мій труп на берег, і хлопчаки кричать: «Тітка потонула». Так стало соромно, що я така доросла і тону тут недалеко від берега. Але все одно зовсім засоромлена і налякана все одно продовжувала стояти на одному місці, а Азовське при цьому продовжувало зі спини заливати і заливати мене своїми агресивними хвилями настільки сильно, що я не встигала пити всю ту воду.
Дочка купалася недалеко і почала сміятися з мене: «Мама п’є воду». Я прошепотіла, що не можу вийти з моря. І море вже розлютилося на стільки, що не підпускало до мене доньку. Але потім, коли вона все ж таки дотягнулася до моєї руки одним лише пальцем, стихія одразу відступила! І я звільнилася і пішла до берега з водою Азовського моря у своєму пузі 😀. Дочка тоді мені пробурчала: «…ну і нахлібалася я через тебе».
Вже потім прочитала, чому і що таке… Пишуть, що в Азовському морі засмоктують зворотні течії (rip currents). При штормі від різких хвиль відбуваються зміни дна – відкриваються-закриваються підводні ями, що сприяє появі зворотної течії. Радять, не панікувати і не плисти проти цієї течії, а плисти паралельно до берега, зазвичай так можна вибратись із зони зворотної течії. Але все одно, думаю, що там в Азовському морі ще хтось є, тому-то і була чітка реакція саме на мої вибрики. Джерело