Палацово-парковий ансамбль Бельведер (Belvedere, Австрія) було збудовано в 1714-1722 роках для принца Євгенія Савойського, знаменитого полководця і згодом некоронованого правителя Австрії. Ансамбль включає в себе палаци, парк з боскетами підстрижених дерев і водоймами, партер з квітниками. Свою назву Бельведер отримав у 1752 році, вже після того як став власністю імператорського сімейства.
В 1698 році Принц Євген почав скуповувати ділянки землі на схилі пагорба поблизу Відня, на якому через два роки почали створювати парк.
Нижній палац Бельведера будували в 1713-1716 роках, головну будівлю – Верхній палац в 1721-1723 роках. Ансамбль зберігся до наших днів майже у незмінному стані, немає тільки звіринцю і оранжереї.
Будував палацово-парковий ансамбль Бельведер Йоган Лукас фон Гілдебрандт (1668-1745) – австрійський архітектор, представник стилю бароко. Гільдебрандт народився в Генуї, навчався в Римі. Служив інженером в армії принца Євгенія Савойського, потім був придворним інженером, пізніше змінив на посту придворного архітектора Фішера фон Ерлаха.
Гільдебрандт завершував зведення головної резиденції Габсбургів в Австрії – палацу Шенбрунн, також його роботи можна знайти у Чехії та Угорщині.
На стиль Гільдебрандта великий вплив справили французька та італійська архітектура, зокрема роботи Борроміні, яку можна помітити в будівлях Верхнього і Нижнього Бельведера у Відні.
Творіння Гільдебрандта називали житлом австрійського Марса, адже його палаци відрізнялися вишуканими деталями та скульптурами, що нагадували героїчні сцени.
Австрійський майстер, будуючи палац для першого вельможі країни, проявив оригінальність не тільки в деталях, але і в загальній концепції ансамблю. Партер з квітниками він розташував симетрично до близької йому за формою будівлею Нижнього Бельведера.
Ансамбль Бельведера відрізняє завершеність, гармонійне співвідношення обох будинків з просторим парком, але одночасно за основним архітектурним задумом палаци сильно різняться.
Важливу роль в цьому відчутті єдності ансамблю відіграють вдало розраховані відстані. Від нижнього одноповерхового палацу Бельведера більш масивні форми верхнього вимальовуються в повітряному серпанку на вершині пагорба, що піднімається сходинками терас, а від верхнього нижній Бельведер здається легким садовим павільйоном.
Між палацами Бельведера розташований регулярний парк або «сад в регулярному стилі». Цей сад має геометрично правильне планування: виражена симетричність і регулярність композицій з підстрижених кущів, низьких боскетів, фонтанів, ваз, статуй.
Тут вдало поєднані парадна велич і невимушена простота. Стіна Нижнього палацу Бельведера з легким орнаментом і скульптурними групами замикає конструкцію.
Інтер’єр Нижнього палацу Бельведера виглядає ще більш пишним. Якщо орнамент з військовими трофеями, шоломами, мечами, щитами є одним з головних в оформленні фасаду, то в декорі, наприклад, центрального Мармурового залу він стає ведучим.
Жодного квадратного сантиметра поверхні не залишилося без прикрас: стіни декоровані як тонкими овальними рельєфами, так і об’ємними групами. Дзеркальний кабінет завдяки віддзеркаленням здається величезним, тут знаходиться двометрова мармурова група – Апофеоз принца Євгенія. Зал гротеск орнаментований так, що починає втрачатися реальне відчуття простору.
Верхній палац Бельведера зовсім інший – це прямокутна будівля з восьмигранними павільйонами по кутах. Його найвища центральна частина з головними сходами має прикрашений атлантами під’їзд з трьома арками, на фронтоні якого розмістилися химери.
Більш низькі бічні частини палацу розчленовані по фасаду пілястрами, найнижчі (крайні частини) будівлі – гладкими лопатками між вікнами. Крім того, центральна частина Великого Бельведера триповерхова при двоповерхових крилах. Таким чином, архітектор хотів відокремити частини будівлі одну від одної. Дах має хвилястий силует, нагадує вершини пагорбів, наближаючи тим самим палац до природи.
Верхній палац масштабніше ніж Нижній. Якщо в Нижньому Бельведері можна було потрапити до центральної зали прямо з саду (зал ставав як би садовим павільйоном).
У Верхньому палаці все інакше: парадні приміщення розташовані на другому поверсі.
Ворота Верхнього Бельведера прикрашені пілястрами, складними капітелями, статуями левів, амурчиками, вазами, химерний візерунок на залізних ґратах воріт.
Минаючи ворота, відвідувач потрапляє в широкий трикутний двір, обабіч якого розташовані алеї та великий басейн. А вже за басейном розташовано величну будівлю Верхнього Бельведера.
З іншого боку палацу знаходиться парк, що спускається уступами до будівлі Малого Бельведера. У вигляді витонченого, виступаючого вперед павільйону вирішено також парадний під’їзд з боку двору, до якого ведуть пандуси, прикрашені фігурами сфінксів і грифонів.
Інтер’єр Верхнього палацу Бельведера контрастує з його зовнішнім виглядом, як це характерно для Нижнього палацу. Сходове приміщення (стіни і стеля) прикрашено білими рельєфами, пілястрами з фігурами атлантів під склепінням стелі.
Як відзначають автори книги «Мистецтво XVIII століття» щодо архітектури сходів Гільдебрандта, архітектор, подібно своїм німецьким колегам, виявляв особливу увагу сходовій клітці, щоразу шукаючи нового оригінального рішення.
Нижня зала Великого Бельведера нагадує грот, де склепінчаста стеля і величезні фігури атлантів, що згинаються від натуги, підтримуючи стелю, візуально тиснуть на відвідувачів. Зал Фресок сильно перевантажений декором. Мармурова зала теж пишно прикрашена.
З балкона Мармурового залу розкривається панорама Відня зі шпилем собору Святого Стефана посередині.
Літня резиденція служила своєму власникові більше десяти років. У 1736 році принц Євген помер, через 16 років його спадкоємиця продала заміські палаци імператорської сім’ї, проте вони довго пустували до тих пір, поки у Верхньому Бельведері не розмістили імператорську картинну галерею. Потім там жили члени імператорської родини. З 1924 року палац знову став музеєм австрійського мистецтва XIX-XX століть.
Нижній палац, починаючи з 1808, використовувався як музей. У 1923 році в ньому розмістили Музей бароко. Поруч з Нижнім Бельведером в перебудованій будівлі оранжереї, де була колись Сучасна галерея, знаходиться Музей середньовічного австрійського мистецтва. 15 травня 1955 в Бельведері був підписаний Державний договір, який ознаменував собою новий етап в історії Австрії.