Значення кольору в психології,
Психологія сприйняття кольору.
Кожен день колір повсюдно оточує будь-яку людину, викликаючи унікальні почуття і емоції. Вибір предметів інтер’єру та побуту, аксесуарів, підручних засобів, одягу, а також всього іншого згідно відтінкам кольорової палітри свідчить про особистісні переваги, внутрішні відчуття і душевний стан індивіда. Так само особисті переваги колірної гами характеризують настрій майбутньої події або темперамент.
Вікно Овертона або вікно дискурсу – концепція наявності рамок (вікна) допустимого спектру думок у публічних виказах з точки зору суспільної моралі.
Амбіція (ambitio) – загострене самолюбство, що проявляється в прагненні довести свою перевагу для досягнення певних цілей. Амбіції часто належать до негативних особливостей характеру, оскільки амбітна людина схильна недооцінювати інших людей, в той час як власні заслуги значно звеличуються. Така модель поведінки накладає свій відбиток на формування взаємовідносин з іншими людьми.
Темперамент (від лат. temperamentum – суміш компонентів, домірність) – ступінь психофізіологічного реагування людини на подразник, становить основу формування і розвитку характеру.
Не завжди нам вдається відповісти «ні» правильно. Зазвичай думка про те, щоб вчинити не так, як від тебе очікують, викликає великий дискомфорт. Як же відмовляти твердо, але елегантно.
Людина – соціальна істота, і більшості з нас, щоб нормально існувати, необхідний постійний контакт із собі подібними. Без ідентифікації себе, як частини соціуму, людина може мати труднощі з визначенням власної особистості і з вибором стилю спілкування з іншими членами суспільства.
Люди схожі, бо нам всім дісталася одна людська ситуація з її екзистенційними дихотоміями. Люди унікальні, бо кожен по-своєму вирішує свою людську проблему. Нескінченна різноманітність особистостей характерна для людського існування.
Аутогенний стан – особливий стан свідомості (стан психіки, що передує сонливість), спрямованість якого переноситься із зовнішньої на внутрішню сферу людини.
Основним методом психічної саморегуляції служать слова і відповідні словам уявні образи, сила яких може бути використана в педагогічному та медичному напрямках. Тут переважно будемо говорити про соціально-профілактичний аспект психічної саморегуляції. Суть цього аспекту – попередження порушень нервово-психічної сфери у здорових людей в тих специфічних областях діяльності, де нерідко виникають дистресові ситуації, здатні травмувати психіку, а через неї – і багато інших систем організму.
