У Східній Африці не дорахували близько 700 000 мігруючих гну. З нещодавнього дослідження, понад половина популяції гну в екосистемі Серенгеті десь зникла. Куди ж вони поділися?
Суттєву розбіжність між традиційними оцінками чисельності мігруючих гну (Connochaetes) та результатами нового дослідження було зафіксовано в результаті проведеного із застосуванням супутникових знімків і методів штучного інтелекту. Згідно з новими даними, чисельність популяції гну в екосистемі Серенгеті—Мара може становити менш ніж 600 000 особин, тоді як упродовж останніх десятиліть її оцінювали приблизно у 1,3 мільйона.
Гну — великі копитні тварини родини порожнисторогі, представлені двома видами: блакитним (Connochaetes taurinus) та чорним (Connochaetes gnou). Масштабна сезонна міграція гну в межах екосистеми Серенгеті—Мара вважається однією з найбільших наземних міграцій ссавців і є ключовим екологічним процесом регіону.
Традиційні оцінки чисельності гну протягом приблизно 50 років ґрунтувалися на авіаобстеженнях і аерофотозйомці з подальшим застосуванням статистичних моделей для екстраполяції даних на необстежені ділянки. У новому дослідженні використано альтернативний підхід, що поєднує супутникові знімки високої роздільної здатності та алгоритми глибокого навчання. Для навчання алгоритмів було використано понад 70 000 зображень гну, що дало змогу автоматично ідентифікувати тварин на знімках, отриманих супутниками WorldView-2 та WorldView-3 у 2022–2023 роках над територіями Кенії та Танзанії.
Згідно з результатами аналізу, у 2022 році чисельність гну в межах досліджуваної території оцінювалася в діапазоні 324202 – 337926 особин, а у 2023 році — 502917 – 533137. Хоча у 2023 році в межах досліджуваної території було зафіксовано більше гну, ніж у 2022-му, ці відмінності, ймовірно, відображають просторові зсуви під час міграції, а не реальне зростання загальної чисельності популяції. Тобто гну мігрують по великому кільцю, а супутник бачить лише фрагмент цього руху й не здатен ідентифікувати окремих тварин — саме тому оцінка чисельності завжди має невизначеність.
Але навіть верхні межі цих оцінок є суттєво нижчими за попередні значення, які вважалися стабільними протягом кількох десятиліть. Автори дослідження зазначають, що отримані цифри можуть бути дещо завищеними через можливі помилки класифікації, зокрема плутання гну із зебрами.
Інтерпретація отриманих результатів залишається відкритою. Дані GPS-нашийників свідчать, що більшість тварин у період зйомки перебувала в межах досліджуваної зони, що зменшує ймовірність значного просторового зміщення популяції. Водночас нижчі оцінки чисельності не обов’язково вказують на різке скорочення популяції в останні роки.
Серед можливих пояснень розглядають зміну міграційних маршрутів, систематичні похибки попередніх методів обліку або обмеження нового підходу на основі штучного інтелекту. Додатковими чинниками, здатними впливати на просторову структуру та динаміку популяції гну, є антропогенна трансформація ландшафту, зокрема розширення сільськогосподарських угідь, розвиток транспортної інфраструктури і встановлення огорож, а також кліматичні зміни, що впливають на режим опадів і сезонність міграцій. Джерело