Джміль (Bombus) — рід комах із родини Бджолині (Apidae), що налічує понад 250 сучасних видів. Рід Bombus є єдиною сучасною групою в трибі Bombini, хоча відомі й споріднені викопні форми (наприклад, Calyptapis).
Джмелі поширені переважно в помірних і холодних регіонах Північної півкулі, особливо у гірських місцевостях. Окремі види трапляються також у Південній Америці, де мешкають навіть у тропічних рівнинних екосистемах. Деякі європейські види були інтродуковані до Нової Зеландії та Тасманії для покращення запилення сільськогосподарських культур.
В Україні 8 видів джмелів занесено до Червоної книги, що свідчить про необхідність їх охорони.
Біологічні особливості. Джмелі — соціальні комахи з однорічним циклом розвитку сім’ї. Самки (робочі особини та матки) можуть жалити неодноразово, однак загалом неагресивні й нападають лише у разі прямої загрози.
Типовий образ пухнастого жовто-чорного джмеля добре знайомий садівникам, але його значення значно ширше, ніж здається на перший погляд.
Роль джмелів у запиленні. Джмелі є одними з найефективніших природних запилювачів, особливо в умовах, несприятливих для медоносних бджіл.
Багато плодових і ягідних культур — черешня, смородина, аґрус, суниця — цвітуть ранньою весною, коли можливі заморозки. У цей період медоносні бджоли малорухливі або зовсім не літають, тоді як джмелі активні вже за температури від +5 °C, навіть у похмуру погоду та за слабкого освітлення.
Рано навесні джмелі живляться пилком верби, часто тоді, коли сніг ще повністю не зійшов. Саме завдяки цьому вони забезпечують запилення культур і формування врожаю.
Переваги джмелів як запилювачів. Порівняно з іншими комахами-запилювачами, включно з медоносними бджолами, джмелі мають низку переваг:
Висока ефективність: один джміль здатний запилити в кілька разів більше квіток за день, ніж середня бджола.
Холодостійкість: активні при температурі від +5 °C, у дощову та похмуру погоду.
Запилення томатів: джмелі здійснюють так зване вібраційне запилення, без якого томати практично не утворюють зав’язі. У теплицях це підвищує врожайність приблизно на 15 %.
Економічність: для ефективного запилення достатньо однієї сім’ї джмелів на 1000 м² тепличної площі.
Обмежений радіус польоту: джмелі не відлітають далеко від гнізда, що зменшує ризик загибелі від пестицидів.
Неагресивність і невибагливість у догляді. Довгий хоботок, який дозволяє запилювати рослини з глибокими квітками, зокрема червону конюшину. Саме відсутність джмелів тривалий час була причиною того, що конюшина в Австралії та Новій Зеландії не давала насіння.
Зір, чутливий до ультрафіолету, що дає змогу точно визначати квітки з дозрілим пилком.
Сьогодні джмелів широко використовують у сільському господарстві — можна придбати спеціальні джмелині вулики для запилення теплиць.
Інтелект і поведінка джмелів. Сучасні експериментальні дослідження показали, що джмелі здатні:
– навчатися шляхом спостереження,
– запам’ятовувати завдання,
– проявляти ігрову поведінку, зокрема взаємодіяти з предметами (наприклад, кульками) без прямої користі.
Це свідчить про елементи когнітивної складності, хоча твердження про «самосвідомість» слід трактувати обережно в науковому сенсі.
Поширений міф про політ джмелів. Існує популярне твердження, що «джмелі не повинні літати за законами фізики». Це міф. Він виник через неправильне застосування формул аеродинаміки для нерухомих крил.
Насправді політ джмелів добре пояснюється сучасною біомеханікою:
вони створюють підйомну силу завдяки швидким коливальним рухам крил, вихровим потокам повітря та особливій траєкторії махів. Тож джмелі літають цілком відповідно до законів фізики, просто за іншими механізмами, ніж літаки.
Отже, джмелі є надзвичайно важливою групою запилювачів, без яких неможливе ефективне функціонування багатьох природних і аграрних екосистем. Їхня біологічна унікальність, працездатність у складних кліматичних умовах і високий інтелект роблять джмелів незамінними як у дикій природі, так і в сучасному сільському господарстві. Охорона джмелів є необхідною умовою збереження біорізноманіття та продовольчої безпеки. Джерело
Список джерел:
Goulson, D.
Bumblebees: Behaviour, Ecology, and Conservation.
Oxford University Press, 2010.
(Класична праця про біологію, екологію та значення джмелів)
Williams, P. H., Thorp, R. W., Richardson, L. L., & Colla, S. R.
Bumble Bees of North America: An Identification Guide.
Princeton University Press, 2014.
(Систематика роду Bombus, поширення, видове різноманіття)
Michener, C. D.
The Bees of the World.
Johns Hopkins University Press, 2007.
(Родина Apidae, триба Bombini, еволюційні зв’язки)
Heinrich, B.
Bumblebee Economics.
Harvard University Press, 1979.
(Терморегуляція, активність за низьких температур)
Velthuis, H. H. W., & van Doorn, A.
A century of advances in bumblebee domestication and the economic and environmental aspects of its commercialization.
Apidologie, 37, 2006, 421–451.
(Використання джмелів у теплицях, запилення томатів)
Russell, A. L., Buchmann, S. L., & Papaj, D. R.
How a generalist bee achieves high efficiency of pollen collection on diverse floral resources.
Behavioral Ecology, 27(4), 2016, 991–1002.
(Ефективність запилення)
Loukola, O. J., Perry, C. J., Coscos, L., & Chittka, L.
Bumblebees show cognitive flexibility by improving on an observed complex behavior.
Science, 355(6327), 2017, 833–836.
(Навчання та когнітивні здібності джмелів)
Chittka, L., & Niven, J.
Are bigger brains better?
Current Biology, 19(21), 2009, R995–R1008.
(Інтелект комах, ігрова поведінка)
Ellington, C. P.
The aerodynamics of hovering insect flight.
Philosophical Transactions of the Royal Society B, 305, 1984, 1–181.
(Політ джмелів і спростування «міфу фізики»)
Червона книга України. Тваринний світ.
Київ: Глобалконсалтинг, 2009.
(Охоронний статус джмелів в Україні)