Часто в фантастичних фільмах можемо бачити, як вчені за допомогою високих технологій створюють речі, з якими людині передаються надздібності. Але тепер група дослідників з Німеччини дійсно змогла зробити щось подібне. Правда, до здібностей Тоні Старка експертам поки ще далеко, зате наділити можливістю орієнтуватися на місцевості без смартфонів або будь-яких інших навігаційних пристроїв можна вже сьогодні.
Винайшли електронну шкіру з особливими можливостями. Розробкою займалися дослідники з Центру імені Гельмгольца Дрезден-Россендорфа. Самі науковці свій винахід називають «біонічним аналогом компаса». Він являє собою срібний полімер, товщиною всього в одну тисячну частину міліметра. Біонічний аналог компаса здатний вловлювати магнітне поле Землі.
Як розповів провідний автор дослідження Гілберт Сантьяго Каньйон Бермудез: «Плівка обладнана датчиками, які ловлять магнітне поле. Йдеться про 40-60 мікротесел, що в 1000 разів слабкіше магнітного поля типового магнітика на вашому холодильнику. Раніше подібні сенсори вимагали підключення зовнішніх магнітів. Цього разу датчики дозволяють власнику постійно визначати свою орієнтацію в просторі. І якщо носій змінює своє положення, датчики це фіксують».
Новий пристрій працює завдяки анізотропному магніторезистивному ефекту (AMR), що означає, як пояснили автори, що електричний опір шарів полімеру змінюється в залежності від їх орієнтації по відношенню до зовнішнього магнітного поля.
В ході серії експериментів технологія показала свою ефективність. Електронну шкіру прикріпили до пальця випробуваного і він на відкритому просторі повинен був слідувати за певним маршрутом: спочатку потрібно було пройти на північ, потім на захід, на південь і потім на своєму шляху на схід повернутися у вихідну точку. При цьому маршрут не уявляв собою «квадрат», а був звивистим і орієнтуватися потрібно було лише за показами датчика. Випробуваний відмінно впорався із завданням.
Дослідники запевняють, що вони «змогли розробити перший м’який і ультратонкий переносний сенсор, який може замінити функції компаса». Така «топографічна суперздатність» може бути корисною не тільки в подорожах, але і в медичній практиці для пацієнтів, які страждають від дезорієнтації в просторі.