Колорадська ропуха (Incilius alvarius), відома також як сонорська пустельна ропуха, виділяє привушними залозами токсичний секрет, до складу якого входить буфотенін (5-HO-DMT) — речовина, подібна за хімічною структурою до серотоніну. Потрапляючи в організм людини, вона може спричиняти галюцинації та різноманітні фізіологічні порушення.
Найхарактернішими симптомами інтоксикації є ритмічні рухи очних яблук, розширення зіниць, блювання, прискорене серцебиття та підвищення артеріального тиску.
Буфотенін є токсичним для багатьох тварин і може призводити до загибелі дрібних ссавців. Він подразнює слизові оболонки, а потрапляння секрету в очі здатне викликати серйозні ушкодження зору аж до сліпоти. Подібні токсичні речовини містяться також у секреті очеретяної ропухи (Rhinella marina). У деяких штатах США утримання цих земноводних у домашніх умовах обмежене або заборонене законодавством.
Крім буфотеніну, секрет колорадської ропухи містить катехоламіни — адреналін, норадреналін і дофамін.
Поширення та середовище існування
Колорадська ропуха мешкає на півночі Мексики та в південних штатах США — від Аризони до Нью-Мексико, включно з окремими районами Каліфорнії. Вона трапляється в басейнах річок Колорадо та Гіла, населяючи переважно степові, пустельні й напівпустельні ландшафти поблизу невеликих водойм і джерел на висоті до 1600 м над рівнем моря.
Це земноводне веде напівводний нічний спосіб життя. Його нерідко можна побачити поблизу іригаційних та дренажних споруд. Від денної спеки ропуха ховається в покинутих глибоких норах гризунів. У посушливий період вона здатна залишатися в укритті до дев’яти місяців, виходячи назовні лише після дощів.
Окрім посушливих низовин, вид трапляється в дубових, платанових і горіхових лісах, розташованих у гірських каньйонах.
Поведінка
Колорадська ропуха активна переважно вночі та в сутінках. Найвищу активність вона проявляє з травня до вересня, коли в місцях її проживання випадає найбільша кількість опадів.
Пересувається тварина здебільшого на чотирьох кінцівках, а стрибки використовує відносно рідко. Це хижак, який живиться практично будь-якою здобиччю, що поміщається в його пащу. Основу раціону становлять комахи, черви, павукоподібні та равлики. Іноді ропуха полює на дрібних гризунів, інших земноводних і ящірок.
Через невисоку швидкість пересування вона зазвичай підкрадається до жертви на мінімальну відстань або чатує на неї із засідки. Здобич захоплюється довгим липким язиком і найчастіше проковтується цілком.
Нерідко ропуха сидить нерухомо та ворушить пальцем задньої лапи, приваблюючи комах, які сприймають цей рух як потенційну здобич.
У водоймах вона може поїдати дрібну рибу та пуголовків. Завдяки стійкості до укусів багатьох перетинчастокрилих комах ропуха без шкоди для себе поїдає ос і бджіл. За нагоди її здобиччю стають навіть скорпіони.
У разі небезпеки земноводне рясно виділяє густий отруйний секрет молочного кольору. Попри свою масивну статуру, воно здатне швидко пересуватися на коротких дистанціях.
Більшість хижаків уникає контакту з колорадською ропухою. Виняток становлять деякі змії, хижі птахи та єноти. Останні іноді перевертають ропуху на спину й поїдають її внутрішні органи, намагаючись не пошкодити отруйні залози.
Під час линяння тварини ховаються в густій рослинності, підземних укриттях або серед опалого листя. Для прискорення процесу вони допомагають собі пащею, відриваючи стару шкіру.
Розмноження
Статева зрілість настає у віці від трьох до п’яти років. Шлюбний період збігається з початком сезону дощів. У цей час ропухи залишають свої сховища та вирушають до водойм для розмноження.
Самець, знайшовши самку, залазить їй на спину та міцно обхоплює передніми кінцівками. Через кілька днів у найближчій водоймі відбувається відкладання ікри. Самка ритмічно скорочує м’язи, відкладаючи ікринки, які самець одночасно запліднює.
Ікринки оточені желеподібною оболонкою та утворюють стрічки завтовшки 5–10 мм і завдовжки до одного метра. Вони мають коричневе забарвлення й діаметр близько 2 мм.
Пара прикріплює кладку до корчів або водної рослинності. Кількість ікринок залежить від віку та розмірів самки й зазвичай становить від 2500 до 5000. Найбільші особини можуть відкладати до 8000 яєць. Після завершення нересту батьки не проявляють турботи про потомство.
Приблизно через два тижні з’являються пуголовки. Вони мають коричневе забарвлення, а довжина їхнього тіла сягає 35–40 мм. Пуголовки збираються у великі зграйки в теплих верхніх шарах води та живляться водоростями, мікроорганізмами, личинками й яйцями комах. Також вони можуть поїдати рештки мертвих тварин і загиблих особин свого виду.
Метаморфоз триває 30–40 днів. Після завершення перетворення молоді ропухи виходять на суходіл. Після зникнення хвоста довжина їхнього тіла становить лише 15–25 мм.
Утримання в неволі
Для утримання однієї дорослої особини потрібен просторий тераріум об’ємом не менше 75 літрів із кришкою, що надійно закривається. Для вентиляції передбачають отвори, закриті металевою сіткою.
Як субстрат використовують гальку, велику деревну стружку, кору або мох сфагнум. Укриття облаштовують із каміння, гілок або керамічних виробів відповідного розміру.
У тераріумі обов’язково має бути ємність із чистою водою для купання. Водопровідну воду рекомендується попередньо відстоювати протягом 48 годин для видалення хлору.
Удень температуру підтримують у межах 25–28 °C, а вночі знижують до 18–20 °C. Вологість повітря повинна залишатися низькою — не вище 20 %, тому регулярне обприскування тераріуму не потрібне.
Тераріум слід розміщувати в затіненому місці, подалі від джерел шуму. Його необхідно регулярно провітрювати. Освітлення має бути слабким і використовуватися лише в денний час, оскільки яскраве світло спричиняє сильний стрес і негативно впливає на стан тварини.
Раціон повинен бути різноманітним і складатися переважно з різних видів комах. Періодично можна згодовувати новонароджених мишенят. Корм рекомендується збагачувати вітамінними та мінеральними добавками для амфібій.
Опис
Довжина тіла дорослих особин може досягати 19 см. Самки зазвичай більші та масивніші за самців.
Верхня частина тіла забарвлена в оливково-зелений або сіро-коричневий колір. На шкірі часто помітні численні помаранчеві цятки. У молодих особин трапляються бурі або червонуваті плями, які поступово зникають із віком.
Черевце світло-сіре або кремове з великою кількістю темних цяточок. На спині та потилиці добре помітні шкірні залози. Через короткі задні кінцівки тіло виглядає масивним і дещо незграбним.
Голова широка, з тупою мордою. Очі розташовані з боків голови, зіниці горизонтальні, а райдужка має червонувато-коричневе забарвлення. Передні кінцівки самців довші, ніж у самок. Горловий мішок відсутній.
У природних умовах колорадська ропуха живе в середньому 8–10 років. У неволі за належного догляду окремі особини можуть доживати до 15 років і більше. Джерело