Дочірня компанія Western Digital — HGST — випустила першу партію гелієвих жорстких дисків ємністю 6 ТБ, продаж яких мав розпочатися вже у 2014 році.
Це стало можливим завдяки способу, який дозволив скоротити витік гелію з корпусів жорстких дисків і налагодити їх промислове виробництво.
До ідеї заповнити корпус жорсткого диска гелієм розробники почали придивлятися ще 40 років тому. Однак через властивість гелію просочуватися крізь найдрібніші щілини та зазори втілити цю ідею у промислових масштабах виявилося досить складно. Адже саме через високу проникність гелію повітряні кульки всього за кілька діб втрачають свою «летючість», а герметичність гелієвих жорстких дисків стає серйозною проблемою.
HGST заявляє, що знайшла спосіб герметизувати корпус і гарантує працездатність своїх дисків протягом щонайменше п’яти років. В основі будь-якого сучасного жорсткого диска — стопка магнітних пластин, нанизаних на спільну вісь, між якими на відстані близько нанометра від поверхні переміщуються зчитувальні головки. Саме висока щільність компонентів та їхня висока швидкість обертання (до кількох тисяч обертів за хвилину) серйозно ускладнюють розробку жорстких дисків.
Обертання магнітних пластин приводить у рух навколишнє повітря. Опір повітря та аеродинамічні ефекти, які спричиняють коливання пластин і головок, призводять до втрат продуктивності. До збою в роботі може призвести навіть найменше зміщення головки, що зчитує інформацію.
На відміну від повітря, гелій має значно меншу густину, тому створює менший аеродинамічний опір під час руху головок та обертання пластин. Це зменшує навантаження на привод і, відповідно, енерговитрати. Зменшення вібрацій дає змогу розміщувати магнітні пластини щільніше, збільшуючи обсяг інформації, що зберігається на диску.
Новий вінчестер Ultrastar He6 побудований на семи магнітних пластинах. Він споживає 5,3 Вт у режимі бездіяльності, важить 640 грамів (на 38% менше, ніж тогочасні 4-терабайтні жорсткі диски) і має робочу температуру на 4–5 градусів нижчу, ніж попередні моделі. Зниження робочої температури та збільшення кількості пластин за того самого внутрішнього об’єму вдалося забезпечити завдяки використанню гелію, густина якого приблизно у сім разів менша за густину звичайного повітря.
Компанія не розкриває технічних деталей того, як саме їй вдалося запобігти витоку гелію з корпусу жорсткого диска, а також не називає ціну нових дисків. Однак, з огляду на інноваційність підходу, слід було очікувати, що вони будуть дорожчими за звичайні «повітряні» диски, хоча й економнішими в експлуатації. До речі, ціни на гелій у всьому світі тоді почали зростати.
За матеріалами MIT Technology Review.