Хімічний склад гірчака почечуйного,
Дія гірчака почечуйного,
Способи застосування гірчака почечуйного.
Гірчак почечуйний (Polygonum persicaria L.) – однорічна трав’яниста рослина зі стрижневим коренем. Належить до родини Polygonaceae (гречкові). Народні назви: гусячі лапки, сорочі лапки.
Стебло гірчака почечуйного пряме або слабо гіллясте, висотою – 20-80 см, щільно охоплене вузькими розтрубами з довгими віями. Листя чергове, ланцетоподібне, загострене, яскраво-зелене, іноді з бурими плямами. Квітки дрібно рожеві або білі, зібрані на верхівці гілок або стебел в щільні китиці.
Плід гірчака почечуйного – чорний блискучий горішок, укладений в оцвітину, що залишається після цвітіння. Цвіте в червні – серпні. Хороший медонос.
Росте гірчак почечуйний на вологих місцях, по берегах водойм, на мулистих відкладеннях в долинах річок, по вологих лісах і біля доріг, на присадибних ділянках і зрошуваних полях, нерідко утворюючи густі чисті або в сукупності з іншими прибережними рослинами зарості.
Поширений гірчак почечуйний повсюдно, крім Крайньої Півночі.
Для лікування використовують траву гірчака почечуйного. Заготовляють її в період цвітіння, зрізують ножами або серпами верхню частину рослини довжиною до 40 см, сушать на свіжому повітрі, в провітрюваних приміщеннях, розклавши тонким шаром (3-5 см) на папері або тканині, часто перемішують. На сонці або при повільній сушці трава гірчака почечуйного псується. Вихід сухої сировини 20-22 %.
Готова сировина гірчака почечуйного – трава зеленого кольору з квітками, іноді з плодами, без побурілих частин рослини і сторонніх домішок. Суху траву пакують в тюки по 50 кг або в мішки по 20-25 кг. Зберігають сировину в добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 2 роки.
Хімічний склад гірчака почечуйного. Трава гірчака почечуйного містить в’яжучі та дубильні речовини, ефірну олію, аскорбінову, галову, масляну кислоти, флавоноїди (авикулярин, гіперозид, квернітрин), флавон персікарин, слизи, багато вітаміну K, цукроподібні і пектинові речовини.
Дія гірчака почечуйного. Гірчак почечуйний має сечогінну, кровоспинну, тонізуючу, знеболювальну, протизапальну та легку послаблюючу дію.
Експериментально встановлено, що гірчак почечуйний стимулює діяльність серця, звужує кровоносні судини, не впливаючи на артеріальний тиск, підвищує згортання і в’язкість крові, тонізує мускулатуру кишечника і матки.
В медицині препарати гірчака почечуйного застосовують як ніжне проносне при атонічних і спастичних запорах, як кровоспинний при гемороїдальних і маткових кровотечах, при варикозному розширенні вен.
У народній медицині настій трави гірчака почечуйного застосовують при геморої, білях, маткових кровотечах, як в’яжучий засіб при проносах, для зміцнення слизової оболонки ясен, а також як сечогінний засіб.
Зовнішньо гірчак почечуйний використовують як протизапальний і болезаспокійливий при ревматизмі, набряках ніг, при гемороїдальних вузлах.
Свіжу траву гірчака почечуйного прикладають до потилиці при головному болю. Відвар використовують для лікування ран і виразок, при лишаях і різних висипах у вигляді промивань.
Способи застосування гірчака почечуйного:
– як сечогінний і при кровотечах приймати настій (1 столову ложку трави гірчака почечуйного залити 1 склянкою окропу, настоювати 20 хвилин, процідити) по 1 столовій ложці 4-5 разів через 2 години;
– при кровотечах, геморої, запорах приймати відвар (1 чайну ложку трави гірчака почечуйного варити 15 хвилин в 1 ½ склянках води, настоювати 2 години, процідити) по ½ склянки 3 рази на день до їжі;
– при маткових і інших кровотечах приймають екстракт рідкий гірчака почечуйного по 20-30 крапель з водою 3 рази на день.