Автори дослідження: Elena Tamburini, Yoram Krozer, Giuseppe Castaldelli
Джерело: дослідження, опубліковане у Environmental Challenges, DOI: 10.1016/j.envc.2025.101083.
Період глобальної оцінки: 1950–2020 роки.
Коротко про головне
ПЕТ-пляшка для питної води здається дешевим і зручним одноразовим продуктом. Однак її ціна в магазині не враховує значну частину витрат, які виникають після використання: збір сміття, очищення узбереж, втрати для рибальства й туризму, погіршення стану морських екосистем та інші екологічні наслідки.
За оцінкою дослідників, близько 302 млн тонн ПЕТ за період 1950–2020 років було використано для виробництва пляшок. Із цієї кількості приблизно 238 млн тонн потенційно були неправильно утилізовані, викинуті або потрапили на звалища та в довкілля.
У 2020 році для виробництва пляшок було використано близько 17,5 млн тонн ПЕТ, що відповідає приблизно 583,3 млрд пляшок. Із них близько 34,1 млрд пляшок, або приблизно 6% від загальної кількості, за оцінкою авторів, потрапили до океанів і морів.
Середня оцінка прихованої екологічної вартості становить близько 0,02 долара США на одну ПЕТ-пляшку. Це приблизно відповідає середній вартості виробництва 500-мл ПЕТ-пляшки, яку автори оцінюють у 0,015–0,035 долара.
Що саме досліджували автори?
Дослідження ставило за мету оцінити глобальний життєвий цикл ПЕТ-пляшок — від виробництва до кінцевої долі після використання. Автори зібрали та узагальнили дані наукових публікацій, міжнародних баз даних і звітів про виробництво, використання, перероблення та потрапляння пластикових відходів у довкілля.
Важливо, що це не повна оцінка життєвого циклу пляшки. У дослідженні не враховували потенційний вплив синтезу ПЕТ, промислового виробництва пляшок та їх транспортування до споживача. Основна увага була зосереджена на долі пляшки після використання та пов’язаних із цим екологічних і економічних збитках.
Чому саме ПЕТ?
Поліетилентерефталат (ПЕТ) є одним із найпоширеніших матеріалів для виробництва пляшок для напоїв. Його популярність пояснюється поєднанням малої маси, прозорості, механічної міцності, відносно низької газопроникності та широкого температурного діапазону експлуатації.
ПЕТ виготовляють із сировини, пов’язаної з нафтопереробленням. Пляшка при цьому має дуже короткий строк використання порівняно з більшістю інших пластикових виробів: вона часто купується, спорожнюється і викидається протягом одного дня.
Саме короткий життєвий цикл одноразової упаковки створює проблему: матеріал, який може залишатися в довкіллі десятиліттями або століттями, використовується лише протягом дуже короткого часу.
Глобальна доля ПЕТ-пляшок
За розрахунками авторів, за 70 років для виробництва пляшок було використано близько 302 млн тонн ПЕТ. Лише невелика частина цього матеріалу все ще перебувала у використанні на момент завершення досліджуваного періоду.
Глобальна доля ПЕТ, використаного для виробництва пляшок, за 1950–2020 роки та річні потоки на основі даних 2020 року1950–2020Річний потік, млн т2020Кількість пляшок, млрд/рік
| Доля ПЕТ | Запас, млн т | |||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2020 | ||||||||||||||||||
| ПЕТ, використаний для виробництва пляшок | 302 | 17,5 | 583,3 | |||||||||||||||
| Пляшки, що залишалися у використанні | 3 | 0, | ,8 | |||||||||||||||
| Спалено | 36 | 2,1 | 70,1 | |||||||||||||||
| Перероблено | 25 | 2,4 | 81,8 | |||||||||||||||
| Неправильно утилізовано / викинуто / захоронено | 238 | 12,4 | 426,3 | |||||||||||||||
| Потрапило до океанів | 19 | 1,0 | 34,1 | |||||||||||||||
Таким чином, приблизно 426,3 млрд ПЕТ-пляшок у 2020 році не були належним чином перероблені або іншим способом контрольовано утилізовані. Близько 34,1 млрд із них, за оцінкою дослідників, зрештою потрапили в морське середовище.
Що означає 34,1 млрд пляшок для океану?
За оцінкою дослідження, приблизно 1 млн тонн ПЕТ на рік, еквівалентний 34,1 млрд пляшок, потрапляв до океанів у 2020 році. Автори зазначають, що це становить близько 12,5% від загального щорічного надходження пластику до океанів за використаною в дослідженні оцінкою.
ПЕТ має щільність близько 1,37 г/см³, тобто вищу за густину морської води. Однак порожні або частково заповнені пляшки можуть певний час залишатися на поверхні води. Кришки, повітря всередині пляшки та біообростання впливають на її плавучість.
Згодом під дією сонячного випромінювання, механічного стирання та інших процесів пляшка руйнується на дедалі дрібніші фрагменти. Автори оцінюють середній період до початку помітної деградації поверхні ПЕТ-пляшки в морському середовищі приблизно у 40 років.
Повне руйнування пластику не означає його зникнення: великі фрагменти можуть перетворюватися на мікропластик і нанопластик, які здатні тривалий час залишатися в екосистемах.
Як пляшки шкодять морським екосистемам?
Пластикові пляшки можуть безпосередньо впливати на морських тварин. Вони можуть бути проковтнуті, спричиняти травми або ставати пастками. Менші частинки ПЕТ можуть потрапляти в організми разом із їжею або через споживання забрудненої здобичі.
Поверхня пластикових предметів також стає субстратом для мікроорганізмів та інших організмів. Таке біообростання може сприяти тому, що пластик помилково сприймається тваринами як джерело їжі. Плаваючі пляшки можуть також переносити організми за межі їхнього природного ареалу.
Основні потенційні наслідки пластикового сміття для морських екосистем
| Вплив | Грошова оцінка доступна? |
|---|---|
| Ризик зіткнення суден із пластиковим сміттям | Ні |
| Пошкодження суден і човнів | Так |
| Втрата продуктивності рибальства та аквакультури | Так |
| Вплив на здоров’я населення | Повноцінної оцінки поки немає |
| Втрата доходів прибережного туризму | Так |
| Втрата естетичної цінності узбереж | Частково |
| Забруднення токсичними хімічними речовинами | Повноцінної оцінки поки немає |
Пластик має економічну, а не лише екологічну ціну
Морське пластикове сміття створює витрати для суспільства через кілька каналів. Це не тільки витрати на прибирання пляжів. Йдеться також про пошкодження суден, зменшення продуктивності рибальства та аквакультури, втрати туристичних доходів, погіршення естетичної цінності узбереж і потенційні наслідки для здоров’я людей.
Частину таких втрат легко виміряти у грошах. Наприклад, можна визначити вартість ремонту судна або витрати місцевої влади на прибирання пляжу. Значно складніше оцінити нематеріальні втрати — погіршення стану екосистем, втрату біорізноманіття, рекреаційної та культурної цінності природних територій.
Саме тому автори підкреслюють, що їхня оцінка є частковою: вона не охоплює всі види шкоди, а глобальні розрахунки значною мірою ґрунтуються на екстраполяції регіональних даних.
Скільки коштує прибирання пластикового сміття?
Одним із найбільш очевидних економічних наслідків є необхідність очищення берегів. Дослідження, проведене для країн Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, оцінювало середню вартість впливу морського сміття приблизно у 1500 доларів США за тонну. Залежно від умов фактичні витрати можуть бути значно нижчими або вищими.
Якщо застосувати таку середню оцінку до всього обсягу щорічних ПЕТ-відходів, автори отримують потенційні витрати близько 29,2 млрд доларів США на рік у цінах 2023 року.
Інші методики дають нижчі оцінки. Залежно від обраного підходу глобальні потенційні витрати на видалення ПЕТ із узбереж можуть становити приблизно від 0,7 до 11,1 млрд доларів на рік.
Окремі оцінки економічних наслідків пластикового забруднення узбереж і морів
| Джерело / підхід | Оцінені витрати | Територія |
|---|---|---|
| McIlgorm та ін., 2011 | 1500 USD/т; близько 663 млн USD для рибальства та 622 млн USD для туризму | APEC |
| Mouat та ін., 2010 | 18–19 млн USD на прибирання; 2,4 млн USD для рибальства | Велика Британія |
| Mouat та ін., 2010 | Близько 45 000 USD/км узбережжя | ЄС |
| Welden та ін., 2020 | 10,4 млн USD | Бельгія та Нідерланди |
| Wurpel та ін., 2011 | Близько 69 млрд USD для пластикового сміття | Глобальна екстраполяція |
| Watkins та ін., 2015 | 2,5 млн USD | Перу |
Втрати туризму, рибальства та аквакультури
Забруднені пляжі менш привабливі для туристів. Пластикове сміття може скорочувати тривалість перебування відвідувачів і, відповідно, зменшувати доходи місцевого бізнесу.
Пластик також створює проблеми для рибальства та аквакультури. Сміття може пошкоджувати обладнання, заплутуватися в механізмах, зменшувати продуктивність і збільшувати витрати на обслуговування.
За використаною авторами методикою приблизно 120 млн доларів США потенційних щорічних втрат у рибальстві та аквакультурі можна пов’язати саме з ПЕТ-пляшками. Однак ця оцінка є приблизною і залежить від припущень щодо частки ПЕТ у загальному пластиковому забрудненні.
Головне питання: скільки прихованих витрат припадає на одну пляшку?
Щоб перевести масштаб глобальної проблеми на рівень окремого споживача, дослідники поділили оцінені щорічні витрати на кількість ПЕТ-пляшок, що продаються.
Оцінка прихованої екологічної вартості однієї ПЕТ-пляшки
| Метод оцінювання | Загальні щорічні витрати, USD | Прихована вартість однієї пляшки, USD |
|---|---|---|
| McIlgorm та ін., 2011 | 29,2 млрд | 0,05 |
| Mouat та ін., 2010 | 3,5 млрд | 0,01 |
| Newman та ін., 2015 | 0,7 млрд | < 0,01 |
| Wurpel та ін., 2011 | 11,1 млрд | 0,02 |
| Середня оцінка дослідження | — | ≈ 0,02 |
Отже, автори отримали середню оцінку близько 0,02 долара США прихованих екологічних витрат на кожну продану ПЕТ-пляшку.
Цифра може здаватися незначною. Але її варто порівняти з виробничою ціною самої тари. Для 500-мл ПЕТ-пляшки дослідження наводить оцінку виробничої вартості приблизно 0,015–0,035 долара, а середнє значення — близько 0,02 долара.
Іншими словами: прихована екологічна вартість неправильно утилізованої пляшки може бути приблизно такою самою, як і вартість її виробництва.
А що з викидами CO2?
Екологічні витрати ПЕТ не обмежуються сміттям у морях. Пластики мають вуглецевий слід протягом усього життєвого циклу — від видобування сировини до виробництва, утилізації та поступового руйнування в довкіллі.
У дослідженні наведено оцінку, за якою для 500-мл ПЕТ-пляшки внаслідок процесів, пов’язаних із кінцевою долею матеріалу, може утворюватися близько 59,1 г CO2-еквівалента.
Автори також розглядають соціальну та екологічну вартість викидів вуглецю. При використанні наведених у роботі моделей додатковий грошовий еквівалент вуглецевого впливу оцінюється приблизно у 0,05 долара на пляшку.
Якщо додати цю оцінку до 0,02 долара прихованої вартості екологічної шкоди від неправильного поводження з пляшками, автори отримують орієнтовний сумарний ефект близько 0,07 долара на пляшку. За їхнім порівнянням, це може становити близько 350% від середньої виробничої вартості тари.
Водночас цей розрахунок слід сприймати саме як сценарну оцінку, а не як точну універсальну «екологічну ціну» кожної пляшки: він залежить від обраної методики монетизації викидів та припущень щодо поводження з відходами.
Чому перероблення не вирішує проблему повністю?
ПЕТ технічно придатний для перероблення, однак між можливістю переробити матеріал і фактичним повторним використанням існує велика різниця.
За наведеними в дослідженні даними, менше половини проданих ПЕТ-пляшок у світі збирається для перероблення, а лише приблизно 15% повторно перетворюються на нові пляшки. Значна частина вторинного ПЕТ використовується для інших виробів, які можуть бути складнішими або неможливими для подальшого перероблення.
Найкращі результати демонструють країни з розвиненою системою збору та депозитного повернення тари. У депозитних системах споживач сплачує невелику заставу під час купівлі напою і отримує її назад після повернення порожньої пляшки.
Роль депозитної системи у поверненні ПЕТ-пляшок
| Механізм | Результат |
|---|---|
| Депозит під час купівлі | Створює фінансовий стимул повернути тару |
| Повернення через автомат або пункт збору | Зменшує кількість пляшок, що потрапляють у змішані відходи |
| Цільовий збір ПЕТ | Підвищує якість вторинної сировини |
| Повторне використання вторинного ПЕТ | Зменшує потребу у виробництві первинного пластику |
Які рішення пропонують дослідники?
На думку авторів, скорочення шкоди потребує не одного заходу, а поєднання політики, інфраструктури та зміни моделей споживання.
- Збільшення частки перероблення. Необхідно забезпечити збір і перероблення значно більшої кількості ПЕТ.
- Розвиток систем повернення тари. Депозитні системи створюють прямий стимул для споживача не викидати пляшку.
- Інвестиції в управління відходами. Особливо важливі регіони, де значна частина відходів потрапляє у відкриті звалища або довкілля.
- Обмеження виробництва первинного пластику. Перероблення не здатне повністю компенсувати постійне зростання виробництва одноразової упаковки.
- Податки або інші економічні інструменти для упаковки. Вони можуть частково включити екологічні витрати у ціну продукції.
- Повторне використання. Там, де це безпечно та практично, багаторазова тара може зменшувати потребу в одноразових пляшках.
Що це означає для споживача?
Якщо пляшка води коштує споживачеві, наприклад, 20–30 гривень, її ціна включає вартість води, тари, виробництва, транспортування, торгівлі, податків та інших компонентів. Але вона не обов’язково включає повну вартість шкоди, яка може виникнути після того, як пляшка залишає руки споживача.
Саме цю невраховану частину дослідники називають прихованою вартістю. У їхній базовій оцінці вона становить близько 2 центів США на пляшку. Якщо врахувати додаткову оцінку кліматичних наслідків, сума може бути істотно більшою.
Важливо, однак, не трактувати ці 0,02 долара як фіксований «екологічний податок», який повинен автоматично додаватися до ціни кожної пляшки. Це оцінка суспільних втрат за певної методології та набору припущень.
Основні цифри дослідження
Ключові показники глобальної оцінки. Додаткова монетизована оцінка кліматичного впливу≈ 0,05 USD/пляшка
| Показник | Оцінка | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Період аналізу | 1950–2020 | ||||||||
| ПЕТ, використаний для виробництва пляшок за весь період | ≈ 302 млн т | ||||||||
| ПЕТ, неправильно утилізований або викинутий | ≈ 238 млн т | ||||||||
| ПЕТ, що накопичився в океанах | ≈ 19 млн т | ||||||||
| ПЕТ для пляшок у 2020 році | ≈ 17,5 млн т | ||||||||
| Кількість ПЕТ-пляшок у 2020 році | ≈ 583,3 млрд | ||||||||
| ПЕТ-пляшки, що потрапили в океани у 2020 році | ≈ 34,1 млрд | ||||||||
| Маса ПЕТ, що потрапила в океани у 2020 році | ≈ 1 млн т | ||||||||
| Базова прихована екологічна вартість | ≈ 0,02 USD/пляшка | ||||||||
| Оціночна виробнича вартість 500-мл пляшки | 0,015–0,035 USD | ||||||||
| Орієнтовний вуглецевий слід кінцевої долі 500-мл пляшки | ≈ 59,1 г CO2-екв. | ||||||||
Важливі обмеження дослідження
Автори наголошують, що це перша глобальна спроба кількісно оцінити шкоду саме від викинутих ПЕТ-пляшок, тому результати не слід сприймати як остаточний баланс.
Головна проблема полягає у відсутності достатніх глобальних даних саме щодо ПЕТ-пляшок. У багатьох випадках дослідникам довелося використовувати дані щодо пластикових відходів загалом і адаптувати їх до ПЕТ.
Також не всі види шкоди можна сьогодні надійно перевести у гроші. Особливо це стосується наслідків для здоров’я людини, біорізноманіття, культурної цінності морських екосистем, поширення інвазивних видів та забруднення токсичними речовинами.
Тому реальна суспільна вартість пластикового забруднення, ймовірно, може бути вищою за наведену базову оцінку.
Висновок
ПЕТ-пляшка є прикладом продукту, у якого приватна ціна і суспільна вартість можуть суттєво відрізнятися. Споживач платить за воду, упаковку, виробництво та продаж, але значна частина витрат виникає вже після того, як пляшка стає відходом.
Глобальна оцінка Tamburini, Krozer та Castaldelli показує масштаб цієї проблеми: сотні мільярдів пляшок щороку залишаються поза ефективними системами перероблення, а десятки мільярдів можуть потрапляти до морського середовища.
Базова оцінка прихованої екологічної шкоди — близько 0,02 USD на пляшку — приблизно дорівнює її середній виробничій вартості. Якщо додати сценарну оцінку кліматичних наслідків, потенційна монетизована екологічна вартість стає ще більшою.
Головний висновок полягає не в тому, що кожна ПЕТ-пляшка має одну універсальну «правильну» екологічну ціну. Значно важливіше те, що нинішня ринкова ціна одноразової пляшки не відображає всіх витрат, які суспільство може нести через її неправильну утилізацію.
Зменшення цих витрат потребує переходу від моделі «виробити — використати — викинути» до системи, у якій упаковка повертається в контрольований цикл матеріалів: через повторне використання, депозитні системи, якісний збір та перероблення, а також скорочення непотрібного споживання одноразового пластику.
Джерело
Tamburini E., Krozer Y., Castaldelli G. How much are we paying for drinking water in (PET) bottles? A global assessment of the hidden costs and potential damage to the environment.
Digital Object Identifier (DOI): 10.1016/j.envc.2025.101083 – це унікальний цифровий ідентифікатор наукової статті.
Стаття поширюється за ліцензією Creative Commons і містить глобальну оцінку запасів і потоків ПЕТ-пляшок, а також потенційних втрат екосистемних послуг.
Примітка щодо інтерпретації цифр
Наведені суми є оцінками авторів дослідження, а не прямими бухгалтерськими витратами виробників або споживачів. Частина розрахунків отримана шляхом екстраполяції регіональних даних на глобальний рівень. Тому цифри слід використовувати для оцінки масштабу проблеми, а не як точну ціну екологічної шкоди кожної конкретної пляшки.