Хімічний склад хмелю звичайного,
Дія хмелю звичайного,
Способи застосування хмелю звичайного.
Хміль звичайний (Humulus lupulus L.) – багаторічна трав’яниста дводомна витка рослина родини Cannabaceae (коноплеві). Кореневище м’ясисте, повзуче, з паростками.
Стебла завдовжки до 10 м і більше, тонкі, порожнисті, 4-гранні, з гострими гачкуватими шипиками. Листя хмелю звичайного довгочерешкові, 3-5 лопатеві, верхні – чергові, які поступово догори стають з цільним краєм, з прилистками.
Квітки хмелю звичайного дрібні, одностатеві, жіночі – зелені з плівчастою оцвітиною і тичинками в волотистих суцвіттях. Плоди – горішки, зібрані в супліддя – повислі жовтувато-зелені шишки, які потім буріють. Цвіте хміль звичайний в червні – серпні, плоди дозрівають в серпні – вересні.
Зростає хміль звичайний в дикому вигляді на лісових галявинах, у затоках річок, у заростях чагарників, по ярах та обривах.
Широко культивуються хміль в садках, на городах і плантаціях.
Поширений майже повсюдно, крім Крайньої Півночі і південних степів. Особливо багато хмелю зростає в Україні і на Кавказі.
Для лікування використовують шишки хмелю. Заготовляють їх в ясну погоду за кілька днів до повного дозрівання, коли приквітки щільно закривають шишку, зриваючи руками, і одразу сушать на відкритому повітрі під променями сонця, під навісами, на горищах під залізним дахом, розклавши тонким шаром на папері або мішковині, або в сушарках.
Готову сировину пакують у мішки і зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях. Термін зберігання 1 рік.
У залозках жіночих шишок міститься світло-жовтий порошок (лупулін).
Хімічний склад хмелю звичайного. Шишки хмелю містять гумуленову і валеріанову кислоти, гірку речовину лупулін, алкалоїд хумулин, триметиламін, камедь, смолу, віск, жирні і дубильні речовини, жовтий пігмент, ефірну олію (до 3%), каротин, аскорбінову кислоту.
Дія хмелю звичайного. Шишки хмелю мають седативну, кардіотонічну, болезаспокійливу, протизапальну, сечогінну дію. Хміль тонізує шлунково-кишковий тракт, поліпшує апетит.
У медицині настій шишок хмелю призначають при неврозах, безсонні, гастритах, при захворюваннях нирок, ниркових мисок, як засіб, що заспокоює роздратування сечового міхура при циститах.
Настій шишок хмелю зміцнює серцево-судинну систему, особливо при слабкості міокарда.
Рослина отруйна і при передозуванні може спричинити сонливість, відчуття страху, болю в області серця, задишку, підвищення температури, екзему, тому лікування препаратами хмелю повинно проводитися під наглядом лікаря.
У народній медицині настій шишок хмелю застосовують для поліпшення апетиту, травлення, при гастритах, як загальнозміцнювальний засіб при неврастенії, невралгії, радикуліті, фурункульозі, порушенні загального обміну речовин, як ніжне проносне і легке снодійне при безсонні, при запаленні нирок і сечового міхура, водянці, жовтяниці, при різних хворобах печінки.
Зовнішньо настій шишок хмелю використовують для зміцнення волосся, у вигляді припарок як болезаспокійливий засіб при подагрі, ревматизмі.
З порошку шишок хмелю готують мазь, яка застосовується для лікування гнійних ран, виразок.
Хміль використовують в пивоварінні і хлібопекарському виробництві.
Способи застосування хмелю звичайного:
– настій (2 чайні ложки шишок хмелю залити 1 склянкою окропу, настоювати 2 години, процідити) приймати по ¼ склянки 4 рази на день за 30 хвилин до їжі при вищевказаних захворюваннях, при безсонні приймати по 1 склянці на ніч;
– настоянку (1 вагову частину шишок хмелю залити 2 частинами спирту, настоювати 7 днів, процідити) приймати по 5 крапель на 1 столову ложку води 2 рази на день при неврозах, гастритах, циститах;
– мазь (1 столову ложку порошку шишок хмелю розтерти з 1 столовою ложкою вершкового масла або несолоного свинячого сала) застосовувати як болезаспокійливий засіб при ударах, ревматизмі, подагрі.