Кодачок – острів біля правого берега Дніпра у Дніпровському районі Дніпропетровської області, навпроти села Старі Кодаки.
Назви-синоніми: Кодацький острів, Кодачок, Кодачек, Козачківський, Козацький, Пороховий, Індри, Айдарівський.
За висловами археолога Д.І. Яворницького (дослідник історії українського козацтва), Кодачок є «цілим музеєм різної старовини, бо був увесь укритий кістками, кам’яними сокирами, молотками, старовинною зброєю різних епох». Тут на острові знайдені сліди древніх атлантів, скелети людей-гігантів. В 19 столітті Яворницькому навіть вдалося знайти кілька таких поховань. Але ця знахідка дуже злякала тодішню царську владу, яка доклала величезних зусиль, щоб приховати цей неймовірний факт. Згодом суспільству повідомили, що останки не вдалося вивчити, оскільки вони розсипалися під час розкопок.
Одна зі стоянок кам’яної доби знаходиться на верхній горішній частині острова Кодачок, де гранітові скелі вкриті культурним шаром темного кольору з чисельними черепашками unio pictorum (Перлівниця). Знайдено тут черепки посуду, кістки давньої й нової кам’яної доби. На другій стоянці (на розі острова, при самому березі) знайшли велику кремнієву кулю кам’яної доби, черепки посуду пізніших епох. На заході острова є гранітний олійний маяк з висвердленою циліндричною відтулиною з гаруванням у центрі і гранітне ліжко. Ложе царів на острові – це плаский камінь з поглибленням всередині, вважають, що саме сюди приїжджали скіфські та арійські царі для проведення церемонії зачаття дітей. Вони вірили, що духи предків після смерті за бажанням можуть втілюватися у нащадках.
При вивченні кам’янистого покрову острова Кодачок з’ясували, що деякому камінню понад 3,5 млрд років. Тобто це саме та територія земної кори, де одним з перших розпочався поступовий процес охолодження і затвердіння розпеченої магми – утворювався український кристалічний щит.
Згадується Кодачок у праці Гійома де Боплана «Опис України» (він проектував Кодацьку фортецю), у «Махабхараті» як острів Індира, в працях Геродота – це місце, де Геракл зустрічається зі змієподібною Богинею. За іншими переказами, тут було поле батька Ора, якому Боги дали зерно (слід зазначити, що територія в цьому місці ніколи не заростає).
В часи 1-ї Світової на острові зберігали порох, через що відбувалося багато вибухів, тому потім Сталін наказав засипати всі підземні печери, а то й, будуючи Дніпровську ГЕС, знищили тоді безліч островів та порогів.
Якщо ж говорити про містичну історію Кодачка, то саме тут був центр культу Дажбога, Бога Сонця. Часто тут з’являються веселки, в чому вбачають знак вищих сил. При нанесенні і з’єднанні на карті Євразії координат відомих капищ, утворюється восьмикутна зірка, в центрі якої Кодачок. Фактично ця система складається з 24 ключових капищ та 36 святилищ між ними.
Майже кожний другий камінь острова має козацьку піктограму символів. За легендами тут проходили навчання та посвята характерників. Один з найвідоміших це Іван Сірко, який за своє життя провів 55 боїв, не зазнавши поразки. Казали, що жив він 210 років і знав рецепт живої води, міг перетворюватися на тварину або рослину, міг плавати по Дніпру на простеленій сукні.
Острів Кодачок – одне з улюблених місць Сірка, навіть скелю там названо на його честь. А ще розказують, що на цьому острові Сірко заховав золото козаків та доручив стерегти його Королю зміїв. Скарб цей заговорений, побачити його може не кожен. Також згадують стару легенду, коли настане найважча година і нікому вже буде встати за Правду, за Землю, розкриються тоді могили і прийдуть з небуття невмираки-воїни Меча і Духа.
Зараз Кодачок притягує різноманітних представників чорної та білої магії, хтось відноситься бережно до природи острова, а хтось намагається забрати з собою його частинки, не розуміючи, що навіть один камінець має сакральне значення. Тож бережімо чарівні краєвиди Дніпра.