Марсохід NASA Curiosity надав конкретні докази, що Марс був планетою, вкритою розгалуженою мережею річок.
Команда американських вчених аналізуючи зображення, зроблені Curiosity, завдяки програмному забезпеченню для моделювання ерозії, дійшла висновку, що пересохлі русла річок можна знайти в більшості марсіанських кратерів. Це свідчить про те, що в далекій історії Марс був домом для безлічі річок.
Сьогодні на Марсі складні кліматичні умови, середні температури падають до мінус 63 градуси за Цельсієм. Хоча поблизу екватора денна температура влітку може ненадовго злетіти до плюс 25 або навіть плюс 30, атмосфера планети, що переважно складається з вуглекислого газу, у сто разів менш щільна, ніж земна. Тому Марс з усіх сил намагається утримати тепло, залишаючи свою поверхню відкритою для космічного проміння. Але у молоді роки свого існування Червона планета могла похвалитися більш щільною атмосферою та помірним вологим кліматом з дощовими зливами і повноводними річками.
Вчені припускають, що десь приблизно три мільярди років тому на Марсі сталася важлива подія, що призвело до зменшення магнітного поля і втрати більшої частини атмосфери (можливо, через сонячний вітер) і перетворення поверхневої води на лід, який зараз прихований під корою планети. В результаті на Марсі утворилося холодне і посушливе середовище.
Чому науковці впевнені, що Марс колись прикрашали річки? Вирішальним доказом є наявність давніх алювіальних відкладень, які характерні для водних процесів і можуть бути виявлені через топографічні особливості, такі як каньйони та темні лінії на марсіанській поверхні. Марсохід виявив відкладення водного потоку у формації Керолін Шумейкер у кратері Гейла, пов’язані з чіткими особливостями рельєфу, такими як круті схили, уступи та виходи на поверхню.
Провідний автор дослідження Бенджамін Карденас пояснив: «Скельні утворення, виявлені марсоходом у кратері Гейла, цілком ймовірно, є залишками давніх русел річок». Щоб зрозуміти, як часто такі структури можуть зустрітися в марсіанських кратерах, Карденас і його колеги розробили чисельну модель, що імітує водну ерозію на Марсі протягом тривалого періоду.
Цю модель було побудовано за допомогою комп’ютерних програм, навчених на супутникових знімках поверхні Марса, знімках Curiosity та 3D-скануваннях шарів осадових порід з-під морського дна Мексиканської затоки. Дослідницька група дійшла висновку, що круті схили, уступи та виходи, помічені марсоходом NASA, можуть слугувати індикаторами давніх водних покладів у марсіанських кратерах. Ці відкриття дозволяють припустити, що такі структури можуть бути поширені в більшості марсіанських кратерів, що означає більш рясну річкову мережу в минулому Марса.
https://24tv.ua/tech/minule-marsa-rozgadano-naukovtsi-tochno-znayut-yakoyu-bula-chervona_n2420058