У Національний природний парк «Тузлівські лимани», що на півдні Одеської області, прилетіли перші зграї рожевих пеліканів.
Пелікан рожевий (Pelecanus onocrotalus) – гніздовий в Україні вид перелітних птахів з родини Пеліканові, занесено до Червоної книги України. Дорослий птах масою 10-12 кг, довжина крила у самців – 70-75 см, у самиць – 64-69 см, розмах крил – до двох метрів.
Пір’я дорослого птаха біле з рожевим відтінком, махові пера крила чорні з білими стрижнями, навколо ока є неоперене кільце жовтого або сірого кольору, що змикається з неопереною вуздечкою. До того ж навколоочні кільця та вуздечки, а також лоб, основа нижньої щелепи і горловий міхур неоперені, як у всіх пеліканів. На голові у рожевого пелікана є гребінець з загостреного пір’я.
Статевий диморфізм виражений слабо – самці та самиці зовні майже не відрізняються, тільки за розміром (самці трохи крупніші).
Птахи першого року життя сірувато-бурі з блакитним відливом на спині, без рожевих тонів в оперенні.
Живиться рожевий пелікан переважно рибою – рибалить зазвичай на мілині, вичерпуючи рибу дзьобом. Часто рожеві пелікани здійснюють колективне полювання, вишиковуючись у півкільце та заганяючи невеликі косяки на мілину. В такій риболовлі подекуди можуть брати участь і баклани, пікіруючи згори на зграю риби і підганяючи її до пеліканів.
Рожевий пелікан гніздиться колоніями. Гнізда зі стебел очерету та інших рослин влаштовує на сплавинах біля відкритої води. Кладка з 2, рідше з 1-3 яєць. Яйця вагою 150—200 грамів, 80-112 мм завдовжки, 50-75 мм завширшки, з товстою білою шкарлупою без плям. Висиджує переважно самиця 30-39 днів. Статевозрілим рожевий пелікан стає у 3-річному віці. Пташенят віком до трьох тижнів годують обидва батьки, відригуючи напівперетравлену рибу, доросліших вже дрібною рибою, яку приносять в горловому міхурі.
Загальна світова чисельність виду станом на 2004 рік – 18000-19000 птахів. В Україні у дельті Дунаю та на придунайських водоймах у літньо-осінній період буває до 7000 особин, у найпридатніших місцях спостерігаються скупчення до 1500, іноді до 2000 особин. Сезонний максимум чисельності в Україні припадає на серпень. Причини зменшення чисельності – скорочення придатних для гніздування біотопів відбуваються внаслідок інтенсивного освоєння водойм, знищення птахів людиною, а також яєць та пташенят хижими ссавцями, лисицями, вовком, здичавілими собаками, вепрами тощо.