Що потрібно було зробити царю, який мріяв перетворити своє місто на культурну столицю античного світу? Побудувати палаци? Уже було. Звести храми? Звичайно. Зібрати найкращих скульпторів, архітекторів і філософів? Саме так. Але був ще один спосіб продемонструвати велич — зібрати якомога більше книг.
У II столітті до нашої ери саме цим зайнявся Пергам — багате місто в Малій Азії. Його правителі вирішили створити бібліотеку, здатну конкурувати з найвідомішою бібліотекою античності — Александрійською.
Так почалася одна з найцікавіших інтелектуальних суперечок давнього світу.
Пергам — місто, яке хотіло стати центром науки
Античний Пергам був столицею держави Атталідів. Особливого розквіту він досяг за царя Євмена II, який правив у першій половині II століття до нашої ери.
Місто прикрашали грандіозні храми, театри та монументальні споруди. На його акрополі височів храм Афіни — богині мудрості. Поруч із ним з’явилася бібліотека.
Її створення було не випадковістю. Атталіди прагнули зміцнити авторитет своєї династії через підтримку культури й науки. Пергам поступово перетворювався на суперника Александрії — міста, де Птолемеї вже створили величезний інтелектуальний центр.
Античні автори прямо говорили про суперництво двох бібліотек. І це була боротьба не просто за кількість книжок.
Це була боротьба за право визначати, що саме людство читатиме і вивчатиме.
Бібліотечна гонка
У сучасному світі бібліотека може замовити книгу через інтернет і отримати її за кілька днів. У Пергамі все було складніше.
Книги існували переважно у формі сувоїв. Кожен текст потрібно було знайти, придбати або отримати від власника, а потім переписати вручну. Тому бібліотеки змагалися не лише за приміщення, а й за самі тексти та за людей, які вміли з ними працювати.
Пергам став важливим центром філології. Тут тексти не просто зберігали — їх порівнювали, виправляли, коментували та досліджували.
Одним із найвідоміших учених бібліотеки був Кратес Малоський, граматик і філософ стоїчної традиції. Йому також приписують створення одного з найдавніших відомих глобусів Землі.
А потім виникла проблема з папірусом
Основним матеріалом для книг у Єгипті був папірус. Його виробляли з рослини, яка росла переважно в долині Нілу. Єгипет тому мав величезну перевагу: він контролював важливе джерело матеріалу для письма.
І тут, за відомою античною розповіддю, між Птолемеями та Пергамом виникло справжнє суперництво.
Римський письменник Пліній Старший, посилаючись на Варрона, писав, що через конкуренцію між царями Птолемеєм та Євменом Птолемей заборонив вивезення папірусу. Пергам опинився перед проблемою: як продовжувати розвивати бібліотеку, якщо бракує матеріалу для нових книг? Тому-то і почали використовувати пергамент.
Чи справді пергамент винайшли в Пергамі?
Ось тут історія стає особливо цікавою. Згідно з традиційною версією, саме в Пергамі винайшли пергамент як заміну папірусу. Але ця історія, найімовірніше, не зовсім правдива, тому що оброблені шкури для письма використовували задовго до появи Пергамської бібліотеки. Геродот ще у V столітті до нашої ери згадував про письмо на шкірі, а археологічні знахідки підтверджують давніше використання цього матеріалу.
Тож Пергам не винайшов письмо на шкірі з нуля. Найімовірніше, тут значно вдосконалили технологію виробництва такого матеріалу та поставили його виготовлення на широку основу.
Пергам став настільки відомим центром виробництва пергаменту, що назва міста закріпилася за самим матеріалом.
Латинське pergamena — «пергамська шкіра» — зрештою дало назву сучасному слову «пергамент».
Тобто історія виглядає приблизно так: матеріал існував раніше → Пергам став великим центром його виробництва → назва міста перетворилася на назву матеріалу.
Чому пергамент був таким важливим?
Пергамент виготовляли з ретельно обробленої шкіри тварин. Шкіру очищали, вимочували, натягували на раму, сушили та обробляли, поки вона не ставала тонкою й придатною для письма. Це був дорогий матеріал.
Зате він мав важливу перевагу: на ньому можна було писати з обох боків. Для книги це мало величезне значення.
Папірусний сувій був чудовим матеріалом для письма, але пергамент був міцнішим і краще пристосовувався до різних способів компонування тексту.
Згодом саме пергамент стане одним із головних матеріалів рукописної книжної культури Європи та Середземномор’я.
Бібліотека, яка думала навіть про вологість
Пергамська бібліотека була відносно невеликою за площею, але її архітектура була продуманою. Вона складалася з кількох приміщень. Найбільше використовувалося як читальна зала, а інші призначалися для зберігання сувоїв.
Сховища намагалися захистити книги від вологи. Шафи розташовували не впритул до стін, залишаючи простір для циркуляції повітря.
Це може здатися дрібницею, але для античного бібліотекаря вологість була справжнім ворогом.
Сувій міг бути надзвичайно цінним — і водночас дуже вразливим.
Тому Пергамська бібліотека була не просто місцем накопичення текстів. Це була система зберігання інформації, продумана з урахуванням фізичних властивостей матеріалів.
Скільки книг там було?
Плутарх називає вражаючу цифру — 200 тисяч сувоїв. Якщо ця оцінка близька до реальності, колекція була справді величезною.
Але тут є важливе застереження.
Не знайдено каталогу Пергамської бібліотеки, який дозволив би перевірити цю цифру. Крім того, античний «сувій» не зовсім відповідає сучасному поняттю «книга»: один великий твір міг складатися з кількох сувоїв. Тому 200 тисяч — це античне свідчення про масштаб бібліотеки, а не точний сучасний інвентар.
Але навіть сама поява такої цифри показує, наскільки легендарною стала бібліотека.
Тут зберігали не просто книги
На території бібліотеки були встановлені бюсти видатних письменників. Серед них згадуються Гомер і Геродот. Для греків бібліотека була не просто складом текстів. Вона була місцем, де сучасні вчені символічно «зустрічалися» з великими авторами минулого.
Можна уявити античного читача, який заходить до зали, бачить перед собою Гомера — і бере до рук сувій «Іліади».
Тисячі років потому сама сцена майже не змінилася б: людина відкриває книгу, щоб поговорити з кимось, кого вже давно немає серед живих.
Александрія проти Пергама
Дві бібліотеки стали центрами двох потужних інтелектуальних традицій.
Александрія славилася своїми вченими та величезною колекцією текстів.
Пергам відповідав власною школою філології та прагненням створити не менш престижну бібліотеку.
Навіть Вітрувій згадує, що Атталіди створили бібліотеку в Пергамі, наслідуючи або конкуруючи з птолемеївською Александрійською.
Історія з папірусом чудово демонструє характер цього суперництва. Одна сторона контролювала ресурс. Інша шукала спосіб обійти обмеження. Так конкуренція між бібліотеками сприяла технологічним змінам у книжковій культурі.
А потім зникли 200 тисяч сувоїв
Найвідоміша історія про долю Пергамської бібліотеки пов’язана з Марком Антонієм і Клеопатрою.
Плутарх повідомляє, що Марк Антоній у 43 році до нашої ери передав Клеопатрі величезну колекцію — нібито 200 тисяч сувоїв із Пергама.
Це був би грандіозний подарунок для Александрійської бібліотеки. Але тут знову потрібно бути обережними — каталогу, який підтвердив би, що саме 200 тисяч сувоїв були вивезені з Пергама.
Тому історія про подарунок Клеопатрі залишається античним свідченням, а не встановленим фактом.
Проте вона настільки яскрава, що пережила саму бібліотеку.
Книги могли загинути навіть без війни
Уявлення про загибель античних бібліотек часто зводиться до образу пожежі. Але книжки можуть зникати набагато повільніше. Сувої псувалися. Пергамент вимагав догляду.
Тексти потрібно було постійно переписувати. Якщо твір переставали копіювати, одного дня його останній примірник міг просто зникнути. Тому для бібліотеки найбільшою загрозою була не лише пожежа чи війна.
Найстрашнішим ворогом могла бути байдужість. Текст, який ніхто не читав і не переписував, поступово переставав існувати.
Пергамська бібліотека не зникла в один день
Навіть після переходу Пергама під владу Риму його культурне життя не припинилося миттєво. Бібліотека, ймовірно, продовжувала існувати ще століттями.
У III столітті місто постраждало від потужного землетрусу. У пізній античності Пергам поступово втрачав своє колишнє значення. А потім бібліотека зникає з історії. Точно невідомо, коли це сталося. Також невідомо, які саме сувої пережили останні століття її існування. Не знаємо, скільки текстів було вивезено. І саме ця невизначеність робить її історію такою захопливою.
Пергамент пережив бібліотеку
Мабуть, найкраща іронія всієї цієї історії полягає ось у чому.
Пергамська бібліотека зникла. А Пергам залишився в мові людства. Ми й сьогодні говоримо «пергамент».
Назва античного міста пережила його царів, бібліотекарів, учених і навіть саму бібліотеку. А сам матеріал пережив тисячоліття.
На пергаменті писали античні та середньовічні автори, створювали релігійні рукописи, юридичні документи та розкішно оздоблені книги.
Деякі пергаментні рукописи дійшли до наших днів через багато століть.
Найцікавіше в цій історії — не 200 тисяч сувоїв
Пергамська бібліотека нагадує нам про дивну річ. Ми звикли думати, що технології розвиваються через винаходи. Але іноді вони розвиваються через конкуренцію.
Александрія мала папірус. Пергам хотів книги. Між ними виникло суперництво. З’явилася потреба в іншому матеріалі, а давня технологія обробки шкіри отримала новий масштаб і нове значення. Можливо, саме тому слово «пергамент» пережило імперії.
Але найважливіший урок Пергамської бібліотеки зовсім не про матеріал. Він про пам’ять.
Ми можемо втратити будівлю. Можемо втратити місто. Можемо втратити державу. Але якщо зникає остання копія тексту — зникає частина людського досвіду, яку вже неможливо відновити.
Можливо, саме тому стародавні бібліотеки були набагато більшими, ніж просто сховищами книг. Вони були спробою людства перемогти забуття. І в цьому сенсі Пергамська бібліотека продовжує існувати в самому слові «пергамент», яке нагадує нам про місто, що колись вирішило: знання варте того, щоб за нього боротися. Джерело