Обіг векселів — це врегульований нормами вексельного законодавства процес використання векселя як цінного папера, що охоплює його видачу, передання, акцепт, забезпечення, пред’явлення до платежу, оплату або протест.
Вексель (нім. Wechsel) — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити визначену суму грошей власнику векселя після настання строку. Джерело
Обіг векселів — це сукупність правовідносин і дій, пов’язаних із випуском, переданням, використанням, обігом та погашенням векселів як боргових цінних паперів.
У юридичному (вексельному) значенні обіг векселів охоплює:
– видачу (емісію) векселя векселедавцем;
– передання векселя від однієї особи до іншої (шляхом індосаменту або вручення);
– акцепт переказного векселя;
– аваль (вексельне поручительство);
– пред’явлення до платежу;
– оплату або неоплату векселя;
– протест у разі неакцепту чи неплатежу;
– реалізацію регресних вимог до зобов’язаних осіб.
У вузькому значенні обіг векселів — це рух векселя між учасниками вексельних правовідносин, у результаті якого змінюється векселедержатель, але зберігається саме вексельне зобов’язання.
Характерні ознаки обігу векселів
– абстрактність — не залежить від підстав видачі векселя;
– безумовність — містить безумовне грошове зобов’язання;
– оборотоздатність — можливість багаторазового передання;
– формалізованість — суворі вимоги до форми та реквізитів.
Нормативна база в Україні
Обіг векселів регулюється: Уніфікованим вексельним законом (1937 р.); Законом України «Про обіг векселів в Україні»; Положенням про переказний і простий вексель; іншими актами цивільного та фінансового законодавства.