Нещодавні дослідження змін марсіанського клімату, протягом мільярдів років температура планети могла коливатися між гарячими та холодними періодами, ставлять під сумнів існування життя на Марсі в минулому.
«Ці гарячі та холодні періоди могли бути згубними для життя, якби воно існувало на Червоній планеті. Сьогодні Марс може бути сухою та посушливою планетою, але вчені знають, що цей сусід Землі був набагато вологішим і набагато більш схожим на нашу планету в її давньому минулому», – йдеться в статті.
Сьогодні Марс – це кам’яниста планета земного типу з розрідженою атмосферою, сьома за розміром і масою. Земля перевершує Марс за розмірами приблизно в 2 рази, а за масою – майже у 10 разів.
Група дослідників з Гарвардської школи інженерії та прикладних наук (SEAS) припустили, як Марс міг зберігати тепло і утримувати воду мільярди років тому.
«Було загадкою, чи була вода на Марсі в рідкому стані, тому що Марс знаходиться далі від Сонця, і також Сонце на початку було тоді більш слабшим. Це справді чудовий приклад того, як планети можуть еволюціонувати з часом», – зазначив керівник групи Даніка Адамс, науковий співробітник NASA Sagan.
Науковці давно припускали, що Марс завдяки водню в атмосфері міг утримувати рідку воду, який створював парниковий ефект. Але згодом з’ясувалося, що водень на Марсі був короткочасним.
Команда вчених змоделювала, як водень взаємодіяв з іншими хімічними речовинами в атмосфері та на поверхні планети. З’ясували, що близько 4–3 мільярдів років тому на Марсі існували теплі періоди, які тривали понад 100 000 років. Ці епізодичні періоди вологості були спричинені втратою води з атмосфери, що поповнювало вміст водню та підтримувало парниковий ефект. Вуглекислий газ у цей час перетворювався на чадний газ, а в теплі періоди знову на вуглекислий.
Ці зміни температури та хімічного складу атмосфери ставлять під сумнів саму можливість існування життя на Марсі, особливо в часи падіння температури та підвищення рівня кисню. Дослідження цього процесу дозволяє глибше зрозуміти стародавню природу Марса, а в майбутньому порівняти цю теоретичну модель вже з реальними зразками ґрунту Червоної планети.
Команда науковців представила нову теорію про зміни температури на Марсі, що впливало на хімічні процеси в атмосфері. Вуглекислий газ, реагуючи з сонячним світлом, утворював чадний газ. Водночас, під час потеплінь, оксид вуглецю знову перетворювався на вуглекислий газ. Якщо б Марс довго залишався холодним, процеси перетворення зупинялися би, що призвело б до накопичення чадного газу та кисню. Ці відкриття ставлять під сумнів можливість існування життя на Марсі, адже в періоди, коли температура падала, рівень кисню міг бути занадто високим. Тепер вже дослідники мають намір порівняти свою модель з реальними зразками ґрунту та каменів з Марса, які прибудуть на Землю завдяки місії НАСА. Джерело