Норман Роквелл (американський живописець і журнальний ілюстратор) отримав замовлення від видання Saturday Evening Post намалювати дівчинку із підбитим у бійці оком. Його картина «Синець» стала основою репродукції на обкладинці журналу, що вийшов 23 травня 1953 р.
Картина має кілька назв: «Перед кабінетом директора», «Дівчинка з синцем під оком» або просто «Синець». Моделлю була Мері Уелен, на той час учениця однієї з американських шкіл.
На початку XXI століття історія написання картини здобула нову популярність, коли Норман у спогадах про Мері Уелен розповів, що вона була найкращою його моделлю. У 1976 році Мері Уелен-Леонард про Роквелла говорила: «Він геній з дитячим серцем, людина, яка залишає незабутній відбиток як на людях, так і на полотні».
Якось Уелен несподівано викликали до директора. Тоді дівчинка дійшла висновку, що у неї якісь проблеми, але в кабінеті дівчинка зустрілась з Роквеллом. Художник сфотографував кабінет директора та двері, а також самого директора школи та його секретаря. Двері навіть були зняті з петель і доставлені до його майстерні.
Студійні фотосесії також включали зйомки Мері Уелен у спідниці з шотландки та з скуйовдженими косами. Вона розповідала, що робота над картиною супроводжувалася сміхом та веселощами. Хоча на картині зображено сцену на фоні кабінету директора, але в дійсності роль кабінета виконувала майстерня художника. Мері не бачила директора та секретаря на попередніх ескізах, хоча на всіх варіантах картини, наведених у каталозі Моффатт, вони присутні.
Згідно з книгою Сьюзен Е. Мейєра «Люди Нормана Роквелла», художник «вагався» з приводу присутності дорослих персонажів на картині: «Він додав їх, потім видалив їх і знову повернув». Для зображення ніг героїні було проведено спеціальну фотосесію, на якій фотографували тільки пози ніг Мері в різних черевиках і шкарпетках. Але найбільшою проблемою Роквелла було зображення синця. Художник спробував на юній моделі деревне вугілля, потім – макіяж, але це не давало реалістичного ефекту і не дозволило досягти точного розподілу кольорів та нерівномірної набряклості. Спроби митця писати з пам’яті синець не вдавалися. Тому художник вирішив знайти іншу дитину з синцем.
Роквелл використав усі свої контакти, навіть особисто відвідав лікарні в Беннінгтоні та Піттсфілді, але не знайшов. Роквелл навіть запропонував п’ять доларів нагороди. Було отримано багато листів у відповідь, один з них – від тюремного наглядача з Півдня, який написав, що в установі, де він працює, був бунт і в нього сотні ув’язнених із синцями. Зрештою, натурником став хлопчик на ім’я Томмі Форсберг з Вустера в штаті Массачусетс, який упав у сходовий проліт, отримавши навіть два синця під очима. Батько відвіз його до студії Роквелла і змусив позувати.
Вибір Мері для картини виявився вдалим. Дівчинка, сидячи перед кабінетом директора, щасливо посміхається, коли директор та секретар радяться в сусідньому приміщенні про те, як впоратися з ситуацією.
Малюнок до цієї картини, зроблений вугіллям на папері, наклеєному на дошці (розміром 83 × 67,5 см), був проданий Россом Еберманом 5 жовтня 1981 року, а потім перепроданий за 326 500 доларів 3 грудня 2008 року на аукціоні Sotheby’s. На ньому є дарчий напис: «Мої найкращі побажання моєму юному другові Росу Еберману від його старого друга Нормана Роквелла». Джерело