Азовське море – море Південної України, зокрема Запорізької області, є найменшим за розміром морем у світі.
Азовське море є частиною Атлантичного басейну, складовою ланцюга морів, що стартує в Середземному, потім Мармуровому, Чорному і закінчується вже самим Азовським морем. Постійне сполучення азовської води зі світовим океаном відбувається безпосередньо через мережу протоків: Керченської, Босфорської, Дарданелли і Гібралтару.
Процес утворення Азовського моря розпочався в період кінця Мезозою. Вважають, формувалася водойма з однієї із заток Чорного моря після підняття Кримських гір, що належать до гір Альпійської складчастості, адже з’явилися одночасно з Альпійськими горами, Татрами, Карпатами. Тоді сформувався Кримський півострів. Сьогодні Азовське та Чорне море розділені вузькою Керченською протокою.
Частина суші піднявшись, утворила сучасне дно Азовського моря (середня глибина не перевищує 8 м) – це найдрібніше море у світі. Максимальну глибину Азову було зафіксовано у точці до 14-ти метрів.
Загальна площа Азовського моря становить 39 000 квадратних кілометрів.
Якщо ж говорити про солоність, то вона змінювалася протягом великого періоду. Враховуючи, що, коли Азов був лише частиною Чорного моря, вода тут була така ж солона. Адже Чорне море більш пов’язане зі світовим океаном і регулярно отримує солону воду із Середземного моря.
Гідрохімічні особливості Азовського моря знаходяться під впливом річкових вод (до 12% об’єму води) і утрудненого водообміну з Чорним морем.
Солоність до зарегулювання Дону була втричі меншою за середню солоність океану. Величина її на поверхні змінювалася від 1 ‰ у гирлі Дону до 10,5 ‰ у центральній частині моря та 11,5 ‰ у Керченської протоки.
Після створення Цимлянського гідровузла солоність моря підвищилася і вже до 1977 року збільшилася до 13,8 ‰, а в Таганрозькій затоці – до 11,2 ‰. На більшій частині акваторії Азовського моря солоність води зберігалася до 14-14,5 ‰.
Період високої зволоженості (1979 – 1982 роки) відзначився швидким зниженням солоності до 10,9 ‰, але вже до 2000 року її величина знову зросла і стабілізувалася на рівні 11 ‰. Сьогодні середні коливання величини солоності майже не досягають 1-2 ‰.
Низька солоність, що зберігається за рахунок вод річок Кубані та Дону, що впадають в Азовське море, забезпечує унікальну середу проживання для великої кількості біоти. Тому в Азовському морі сформувався середній між озерним і морським біогеоценоз.
Унікальне Азовське море забезпечує сприятливі умови існування для хребетних і безхребетних живих організмів. Тут нерестяться морські (тарань, осетри тощо) і прісноводні риби (судак, лящ).
Невелика прісноводність моря забезпечує наявність невеликої кількості шкідливих синьо-зелених водоростей, які часто в інших морях змушують цвісти воду (цвітінням називають активне розмноження водоростей, велику чисельність яких спостерігають навіть в верхніх шарах води). Синьо-зелені водорості, які активно поглинають кисень, зазвичай негативно впливають на розмноження риби.
Оскільки Азовське море з’єднано зі світовим океаном, тут можна спостерігати приливно-відливні коливання води, проте вони зовсім незначні, не більше кількох десятків сантиметрів. Цей ефект (ефект гідравлічного опору) забезпечений наявністю вузької протоки, що з’єднує Азовське море з водами світового океану. Поки приплив або відплив океану досягає вод Азовського моря, він поступово втрачає свою силу у вузьких та звивистих протоках.
Для Азовського моря характерні сезонні коливання рівня поверхні моря під дією явищ приливу-відливу (це коли велика маса води переміщається під впливом постійних вітрів).
У зимовий час у степах Приазов’я спостерігаються сезонні сильні вітри, вони зазвичай дмуть у західному напрямку, а у весняно-літній період вітер більшу частину часу направлений у східному напрямку. Під дією цих вітрів взимку Азовське море відступає, оголюючи дно, і в деяких місцях навіть можна зафіксувати відхід води від літньої лінії до 4-х кілометрів.
Подібний процес спостерігається взимку, коли заповнюються лимани та протоки Сиваша («Вогняного моря»). Влітку Сиваш дрібніє, вода повертається у східний бік водойми, і в багатьох звільнених від води місцях виступає сіль, утворена в результаті природного випаровування в солончаковому ґрунті.
Лікувальна грязь. Відпочивальники, які хоч раз побували на узбережжі Азовського моря, могли помітити, що під час хвилювання вода в морі стає досить каламутною. Але це не пов’язано із забрудненням моря – дві повноводні річки Дон і Кубань впадають в Азовське море і, протікаючи рівнинами, несуть з водою річковий мул.
Цей потік води в морі змішується з різними останками мікроорганізмів. Ця вся біологічна суміш і утворює «чорну лікувальну грязь» Азовського моря, яка накопичується на дні і має цілющі властивості бальнеологічного типу. Позитивно впливає на здоров’я людини саме суміш біогенних залишків найпростіших в Азовському морі та муляста суміш.
Часткові проблеми з екологією в Азовському морі виникають в результаті сільськогосподарських робіт. Вода з Дону і Кубані відбирається фермерськими господарствами для зрошення полів, тому влітку добова продуктивність цих річок значно спадає.
Зі зменшенням припливу прісної води відповідно і спадає рівень Азовського моря – через Керченську протоку починає затікати більш солона вода з Чорного моря.
Науковці зафіксували, що при зниженні інтенсивності сільськогосподарських робіт, спостерігався зворотній, ледь помітний струм води із Азовського моря в Чорне.
Підтікання солоної води поступово впливає на місцеву фауну. Кількість риби, що нерестилася у майже прісній воді, різко зменшується.
Проблеми Азовського моря пов’язані зі збільшенням солоності води. Адже в солоній воді активно розмножуються шкідливі синьо-зелені водорості, які споживають багато кисню для свого фотосинтезу.
З інтенсивним розмноженням водоростей, відбувається мор бичків – через брак кисню у воді бички викидаються на берег і валяються на Білосарайській та Бердянській косі.
Самі ж водорості не живуть дуже довго і згодом відмирають, збільшуючи загальну замуленість водойми. Коли ж говорять про корисні чорні грязі бруд, мають на увазі винесені річками частини біогенних залишків малоклітинних організмів і рослин, які теж гинуть і збільшують загальну замуленість, осідаючи на дно. Кількість цих мікроорганізмів, що вмирають, в останні роки збільшилася в рази, тому і спостерігається загальне забруднення моря природними елементами.
