Воронезьке адміралтейство – це комплекс, закладений наприкінці XVII століття (за Петра I), будівництва регулярного військово-морського флоту.
Воронезьке адміралтейство було першим державним центром корабле та флотобудування в Росії Петра I, але започатковане після Архангельського (1693 р.). Наказ для централізованого контролю кораблебудування на річці Вороніж і Дон від 28 грудня 1696 р. був підписаний для створення військово-морського флоту після невдачі першого Азовського походу (забезпечив взяття Азова у 1696 році). До складу комплексу входили: цитадель, триярусний цейхгауз (склад), майстерні (парусні, кузні, канатні та ін.). Після заснування Санкт-Петербурга (1704) Воронезьке адміралтейство почало втрачати пріоритет і було переведено в Таврів в 1709-1710 рр., а потім остаточно ліквідовано після Прутського миру 1711-1712 рр. Останній слід – цейхгауз зруйновано 1942 року у боях за Вороніж.
У зв’язку з підготовкою Петра I до військових дій проти Османської імперії до кінця XVII століття на верфях Воронезького адміралтейства в 1696-1711 роках було побудовано близько 215 кораблів. Неефективність будівництва кораблів приватними кумпанствами до 1700 років схилила тодішній уряд до думки про необхідність будувати кораблі тільки на казенні кошти. Проблемою також було швидке закінчення договору з іноземними корабельними майстрами, які могли б виїхати, перш ніж закінчать будівництво розпочатих ними кораблів. Це змусило Петра I наказати оточити Воронеж і прилеглі верфі заставами – в указі під страхом смертної кари заборонялося жителям давати коней будь-кому з корабельних майстрів і робітників або підвозити їх на підводах без спеціального дозволу. Створюється Воронезький адміралтейський наказ (Воронезьке адміралтейство) для централізованого управління будівництва кораблів у Воронежі та містах на річках Вороніж і Дон. Керівником Петро I призначив Федора Апраксина, під управлінням якого була спроба припинення кумпанства в кораблебудівній діяльності, яка виявилася практично дуже незадовільною. Заплутаність у справах і сварки кумпанств між собою викликали (20 квітня 1700 р.) указ про остаточний з ними розрахунок і про визначення постійної суми на утримання флоту.
Слово «верф» (плотовище) походить від нідерландського слова «werf» – місце побудови, ремонту кораблів.
З історії будівництва Російського флоту:
– Воронезька (найбільша) верф – 122 судна, у тому числі 36 лінійних (1696-1711 роки);
– Таврівська верф (розташована на річці Воронеж в селі Таврово) – 101 судно, у тому числі 17 лінійних (1707-1725 роки);
– Чижівська верф (заснована в 1697 р. на правому березі річки Воронеж у селі Чижівка) – 6 суден, у тому числі 2 лінійних (1698-1702 роки);
– Хоперська верф (Новохоперська верф, де у 1768—1774 роки будувалися кораблі для Донської флотилії) – 6 суден, у тому числі 2 лінійних (1697-1702 роки);
– Паншинська верф (верф була заснована в 1697 році на острові річки Дон між двома протоками в козацькому Паншиному містечку) – 4 лінійні кораблі (1697-1699 роки);
– Ступінська верф (заснована в 1697 році на лівому березі річки Воронеж при впаданні в неї невеликої річки Івниці навпроти села Ступіно) – 10 лінійних кораблів (1697-1700 роки);
– Рамонська верф (заснована в 1696 році на лівому березі річки Воронеж в селі Рамонь, розташованому в 37 км на північ від Воронежа) – 5 кораблів (1697-1699) і 1 судно (1702 рік);
– Чортовицька (заснована у 1697 році на правому березі річки Воронеж поблизу села Чортовицьке, за 11 кілометрів від Воронежа) – 1 судно (1697-1699 роки);
– Коротояцька верф (заснована 1697 року на правому березі Дону при гирлі річки Коротояк біля села Коротояк) – 1 судно (1697-1700 роки).Джерело