У шматочку бурштину, сформованому приблизно 100 мільйонів років тому, вчені знайшли крихітного жука, який здивував їх незвичайною будовою. Комаха з крейдяного періоду збереглася настільки добре, що дослідники змогли роздивитися навіть її світловипромінювальний орган і надзвичайно складні вусики.
Скам’янілість походить із бурштину Качина, знайденого на території сучасної М’янми. Новому виду дали назву Icaroramus perisi. Він належить до вимерлої групи жуків, спорідненої із сучасними світлячками та іншими комахами, здатними виробляти світло.
Найдивовижніше — його вусики
Саме антени цього стародавнього жука стали головною сенсацією відкриття.
У Icaroramus perisi було 12 сегментів вусиків, причому кожен із них мав складну систему бічних відростків. У результаті антени утворювали своєрідну чотиригранну конструкцію.
За словами авторів дослідження, подібної архітектури не знаходили ні в сучасних, ні в інших викопних жуків.
Для порівняння, у більшості сучасних світлячків антени значно простіші. Тому будова Icaroramus свідчить, що вже в крейдяному періоді деякі представники цієї групи мали надзвичайно розвинену систему сприйняття навколишнього середовища.
Навіщо стародавньому жуку такі антени?
Дослідники припускають, що складні антени могли допомагати комасі знаходити партнерів.
У багатьох сучасних жуків антени відіграють важливу роль у сприйнятті хімічних сигналів — зокрема феромонів, які переносяться повітрям. Велика кількість чутливих ділянок могла дозволяти стародавньому жуку вловлювати та розрізняти різні хімічні речовини.
Імовірно, різні частини незвичайних антен виконували різні функції. Тобто навіть 100 мільйонів років тому комахи могли мати досить складні механізми хімічної комунікації.
А навіщо йому було світитися?
Не менш цікаво, що вчені змогли побачити у викопного жука орган, відповідальний за біолюмінесценцію — здатність створювати світло.
На перший погляд можна припустити, що світіння використовувалося для пошуку партнера. Саме так сьогодні поводяться багато світлячків: вони подають один одному світлові сигнали, які допомагають знайти пару.
Однак у випадку Icaroramus perisi дослідники розглядають інший сценарій.
Поєднання світлового органа з надзвичайно розвиненими антенами може свідчити, що світіння виконувало передусім захисну функцію. Яскравий сигнал міг відлякувати хижаків або попереджати їх про небезпеку.
Це особливо цікаво тому, що біолюмінесценція могла з’явитися в еволюції таких жуків не лише як спосіб пошуку партнера.
Бурштин зберіг навіть найдрібніші деталі
Бурштин є одним із найцінніших джерел інформації про давніх комах. На відміну від звичайних скам’янілостей, у ньому іноді зберігається практично все тіло крихітної істоти — включно з вусиками, крилами, кінцівками та іншими структурами, які зазвичай руйнуються протягом мільйонів років.
Саме завдяки цьому дослідники змогли не просто встановити, що перед ними невідомий вид, а й детально описати його незвичайну анатомію.
Відкриття Icaroramus perisi показує, наскільки складними могли бути комахи ще в епоху динозаврів. Їхня комунікація, хімічне сприйняття та використання світла могли бути значно різноманітнішими, ніж припускали раніше.
І це ще одна причина, чому шматочок бурштину іноді виявляється справжньою «капсулою часу»: всередині нього може зберегтися не просто древня комаха, а ціла сторінка еволюційної історії, яку вчені читають через 100 мільйонів років. Джерело