2010 рік. Міжнародна команда океанографів досліджує дно Чорного моря за допомогою підводних роботів. На глибині 600 метрів вони виявляють дивне: вздовж дна тече потужний потік води. Не просто рух води. Справжня річка. З руслом, берегами, притоками. Тече дном моря, як звичайна річка тече сушею.
Як таке можливе?
Сіль. Точніше, різниця у солоності. Чорне море має шарувату структуру. Верхні 150 метрів – відносно прісна вода. Туди впадають великі річки: Дунай, Дніпро, Дністер. Вони приносять прісну воду, вона легша за солону, залишається зверху.
Нижче починається шар дуже солоної води. Вона надходить із Середземного моря через протоку Босфор. Солона вода важча, опускається на дно.
Але ось що відбувається в Босфорі. Середземноморська вода витікає в Чорне море дном протоки як по жолобу. Щільна, важка, вона продовжує текти дном і після входу в море.
Формується підводна річка. Ширина до 1 км. Глибина до 35 метрів. Швидкість течії 4-6 км/год. За оцінками дослідників, за обсягом потоку вона могла б зрівнятися з великими наземними річками світу.
Береги у неї не з землі, а з різниці густини води. Солона вода тече в руслі, з боків — менш солона вода іншого шару. Межа чітка, її видно на приладах.
Більше того, на дні цієї підводної річки є водоспади. Там, де донний рельєф різко обривається, солона вода падає вниз каскадом. Підводний водоспад глибиною в десятки метрів.
Візуально, якби можна було бачити під водою, це було б сюрреалістично. Ви стоїте на дні моря, а перед вами тече річка. Над головою – вода моря. Під ногами – вода річки. Все це вода, але різна.
Вчені спустили в цю річку маркерні буї, які дрейфують із плином. Відстежили маршрут. Підводна річка тече вздовж дна Чорного моря на сотні кілометрів, поступово перемішуючись із навколишньою водою.
Це явище називається щільнісною течією або гравітаційним потоком. В англомовній літературі його називають density current. Воно існує й в інших місцях. У Середземному морі біля Гібралтарської протоки. У Червоному морі. Але чорноморська підводна річка — одна з найбільших та найбільш вивчених.
Для чого це важливо? Подібні течії переносять тепло, солі, поживні та органічні речовини, впливаючи на хімію моря, донні екосистеми й циркуляцію водних мас.
У Чорному морі такі процеси є частиною складної системи, яка підтримує різке розділення між верхніми кисневими та глибинними безкисневими шарами води.
Це є одним із чинників, які допомагають пояснити безкисневість глибин Чорного моря. Нижче 150-200 метрів там немає кисню. Зовсім. Вода насичена сірководнем. Жодної риби, жодних рослин.
Підводна течія приносить солонішу воду, але не забезпечує достатнього надходження кисню в глибинні шари моря. Глибинні води дуже слабо перемішуються, органіка, що розкладається, споживає залишки кисню, бактерії виробляють сірководень. Утворюється мертва зона.
Близько 87% об’єму Чорного моря становлять безкисневі води. Одна з найбільших анаеробних морських зон у світі. Але це робить Чорне море унікальним археологічним заповідником.
На глибині понад 200 метрів лежать сотні стародавніх кораблів – грецьких, римських, візантійських, османських. У сірководневій воді без кисню дерево не гниє. Серед знахідок є добре збережені візантійські торговельні судна, які пролежали на дні понад тисячу років.
Водночас було б неправильно пояснювати безкисневість Чорного моря лише існуванням підводної течії. Вона виникла через поєднання кількох чинників: стратифікацію водних мас, обмежений водообмін через Босфор, особливості циркуляції та накопичення сірководню. Підводна течія є лише одним із елементів цієї складної системи. Джерело