Небелівка — трипільське протомісто кінця V — початку IV тис. до н.е., розташоване в Новоархангельському районі Кіровоградської області. Площа поселення сягала близько 300 га, а кількість мешканців — до 7 тисяч осіб, що робить його найбільшим відомим поселенням того часу в Європі. Забудова мала вигляд концентричних кіл і була оточена дерев’яним палісадом. У центрі знаходився двоповерховий храм розмірами 20 × 60 м — найбільша відома споруда Трипільської культури.
Це протомісто доби пізньої Трипільської культури (етап ВІІ, небелівська група), що датується кінцем V — початком IV тис. до н.е. Поселення розташоване на полях між селами Небелівка та Оксанине Новоархангельського району Кіровоградської області, частково займає трикутний у плані мис, утворений злиттям двох струмків на правому березі річки Небелівка — лівої притоки Ятрані.
За результатами археологічних розвідок загальна площа поселення становила близько 300 га. За розмірами Небелівка поступається лише Тальянкам (приблизно 450 га) і є другим за величиною поселенням Трипільської культури. Тут налічувалося до 1500 будівель, а кількість мешканців могла сягати 7 тисяч осіб, що робить Небелівку найбільшим населеним пунктом свого часу на території Європи.
Храмовий комплекс. Археолог Михайло Відейко так описує унікальну споруду, досліджену в центрі поселення: «Це — залишки храму, в якому збиралися мешканці всього поселення площею близько 238 гектарів. У храмі виявлено рештки семи вівтарів, де підтримувався священний вогонь. Ширина вхідних дверей сягала 1,7 м, а наступних — до 2 м. Споруда мала два поверхи, стелю підтримували десятки дерев’яних колон, а фарбовані в червоне стіни й підлога створювали урочисту атмосферу. Вхід храму був зорієнтований на схід — вранішнє сонце освітлювало внутрішній простір».
Храм мав площу близько 1200 м² (20 × 60 м), був двоповерховим, із бічними одноповерховими прибудовами. На першому поверсі знайдено 7 хрестоподібних вівтарів, найбільший з яких (4 × 3 м) розташовувався біля входу. Також виявлено глиняне корито, зернотерки та ритуальний посуд. Уздовж стін другого поверху містилися підвищення та великі посудини з рештками перепалених кісток тварин. Міжповерхове перекриття було з колотого дерева, балки скріплювалися мотузками, відбитки яких збереглися на глиняній обмазці.
Історія досліджень. Поселення було відкрито на початку 1960-х років краєзнавцем Василем Стефановичем, співробітником Уманського краєзнавчого музею. Згодом топограф К. В. Шишкін провів аерофотозйомку, а в 1980-х роках тут працювала експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом М. М. Шмаглія та В. О. Круца, яка визначила площу поселення у 300 га.
З 2008 року дослідження проводить українсько-британська археологічна експедиція Інституту археології НАН України та Даремського університету (Велика Британія) в межах проєкту «TRIPOLYE MEGA-SITE». До робіт також долучаються вчені з інших країн, зокрема Болгарії.
У 2009 році було розкопано наземне житло та знайдено фрагмент посудини з антропоморфним зображенням. У 2012 році досліджено унікальний трипільський храм — першу споруду таких масштабів, вивчену за понад 120 років археологічних розкопок трипільських поселень.
Планування та забудова. Поселення мало складну структуру: житла розміщувалися кількома концентричними колами, з квартальною забудовою в центрі. Уся територія була оточена дерев’яним палісадом. З південного боку існував в’їзд, обрамлений рядами будівель. Магнітна зйомка дозволила відтворити план поселення площею близько 260 га.
У центральній частині виявлено гончарний горн складної конструкції та місця видобутку глини. Також на території поселення зберігся курган доби бронзи та сліди поселень бронзового, раннього залізного віків і черняхівської культури.
Матеріальна культура. Під час розвідок знайдено антропоморфні жіночі статуетки, глиняні конічні фішки для лічби, численні зразки кераміки. Кухонний посуд виготовляли з глини з домішками піску та товченої черепашки й прикрашали насічками та вдавленнями. Столовий посуд був високоякісним, вкритим ангобом і розписом темно-коричневою фарбою.
У 1981 році було виявлено посуд із монохромним розписом, що дозволило остаточно віднести пам’ятку до етапу ВІІ Трипільської культури. Дослідник С. Рижов виділив небелівський тип поселень як основу подальшої томашівської групи.
Науковці наголошують, що Небелівка є унікальним прикладом раннього урбанізму в Європі. У майбутньому пам’ятка має всі передумови для створення археологічного музею-заповідника. Знахідки з розкопок зберігаються в Кіровоградському та Новоархангельському краєзнавчих музеях. Як зазначив Валентин Собчук, дослідження Небелівки — це значна інвестиція в культурну спадщину регіону, яка вже приносить наукові та іміджеві результати й має великий туристичний потенціал. Джерело