Вища рада правосуддя (ВРП) — колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Наприкінці 2021 р. розпочала роботу Етична рада, яка мала перевірити усіх членів ВРП на доброчесність. Після цього більшість членів ВРП добровільно пішли з посади через незгоду із можливістю їх перевірки, і з 22 лютого 2022 року ВРП втратила повноважність. ВРП відновила кворум лише 12 січня 2023 р., після закінчення перевірки кандидатів до ВРП і затвердження нових членів ВРП.
Вища рада правосуддя складається з 21-го члена, з яких:
10 — обираються з’їздом суддів України з числа суддів чи суддів у відставці;
2 — призначаються Президентом України;
2 — обираються Верховною Радою України;
2 — обираються з’їздом адвокатів України;
2 — обираються всеукраїнською конференцією прокурорів;
2 — обираються з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;
1 — це Голова Верховного Суду України, який входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою.
Вища рада правосуддя вважається повноважною за умови обрання (призначення) щонайменше п’ятнадцяти її членів, серед яких більшість становлять судді.
Строк повноважень обраних (призначених) членів Вищої ради правосуддя становить чотири роки, і одна й та ж особа не може обіймати посаду члена Вищої ради правосуддя два строки поспіль.
Згідно зі статтею 131 Конституції України, в Україні діє Вища рада правосуддя, яка:
1) вносить подання про призначення судді на посаду;
2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності;
3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;
4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;
5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою;
6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;
7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів;
8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого;
9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.
Кодекс (латинською codex – книга) – зведення правил у певній сфері, що може мати офіційно закріплений характер, проте позбавлене безпосередньої юридичної сили.
Цивільний процесуальний кодекс України Документ 1501-06, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 01.09.2005, підстава – 1618-IV
Конституція України – Розділ IV Офіційне інтернет-представництво Президента України: Стаття 92 Конституції України проголошує, що Виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов’язки громадянина. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності. Кодекси – це підзаконні нормативно-правові акти. І Закону про прийняття Кодексів нема.
